Білінгвальні школи. Німецький досвід двомовного навчання

У всіх текстах про Німеччину спершу треба робити ремарку – це федеральна країна, де кожна федеральна земля сама вирішує, що і як робити зі своєю шкільною системою: скільки платити вчителям і скільки виділяти грошей на школи, скільки років дітям вчитися, який курикулум, які програми, підручники й типи шкіл мати. Тому, звісно, такий досвід не є можливим для механічного перенесення на будь-яку іншу країну. Водночас, там є цікаві підходи, принципи, правила і способи дій, які можна використати тією чи іншою мірою для вирішення викликів, які стоять перед Україною.

Протягом ознайомчої поїздки зі шкільною освітою Німеччини, організованої Міністерством закордонних справ Німеччини спільно з Goethe-Institut, я мала можливість побачити два різні типи білінгвальних шкіл. Різних за причиною створення.

Одна з них – Neue Oberschule – гімназія в місті Брауншвайг у Нижній Саксонії. Білінгвальні класи тут були створені, щоб дати можливість дітям за бажання на вищому рівні опанувати англійську мову. Гімназія – це тип середньої та старшої шкіл академічного спрямування для дітей з гарними навчальними результатами, тому переважно – для дітей з благополучних сімей.

Інша історія – у Берліні. Тут білінгвальні школи називаються Державними європейськими школами Берліна (SESB) і були створені як “освітньо-політична відповідь на зростання об’єднаної Європи. Це унікальна концепція для Німеччини – це не елітні школи і не школи для дітей дипломатів”, – йдеться на сайті сенатського управління освіти, молоді та сім’ї Берліна.

На зустрічі в сенаті Берліна було сформульовано навіть чіткіше: білінгвальні школи стали відповіддю на мігрантські виклики, з якими зіткнувся Берлін.

Брауншвайг

Спочатку про Брауншвайг – колишні ганзейське місто і столицю герцогства Брауншвайг, а нині благополучне місто, освітній і науковий центр у західній частині Німеччини з 250-тисячним населення.

У місті 9 гімназій (академічних шкіл з 5 до 13 класу). Освітня політика тут така, щоб тримати всі школи на схожому рівні. Тому хоч гімназія Neue Oberschule, яку ми відвідували, виглядає респектабельно і забезпечено – щедра територія навколо, галерея наукових лабораторій для природничих предметів, окрема будівля музичної студії (“щоб нікому не заважали”), компетентні вчителі – штурму охочих вступити саме сюди немає. На наступний рік усім, хто подав документи, буде надане місце. В окремі роки охочих буває трохи більше, ніж місць, тоді проводиться лотерея (більше про вступ до гімназій у Німеччині є тут).

Панорама гімназії. Фото надане Іванною Коберник

Білінгвальні класи в гімназії Neue Oberschule створили ще на початку 2000-х. Двомовне навчання можливе з 7 класу (5-6 вважаються в гімназіях орієнтаційними). На сьогодні англійською тут викладають такі предмети:

7 клас – географія, мистецтво, фізкультура;
8 клас – географія, мистецтво, фізкультура, історія;
9 клас – географія, мистецтво, фізкультура, історія, політика+економіка, біологія;
10 клас – географія, фізкультура, політика+економіка, історія;
11 клас – географія, політика+економіка, історія.

Передбачуване запитання: чому в усіх класах є фізкультура англійською? Тому що це предмет, на якому найкраще розвивати комунікаційні навички: розуміти інструкції і правила, самостійно пояснювати їх іншим учням, взаємодіяти в команді – усе англійською. До того ж, це предмет, де дитині легко відчути свій успіх в іноземній мові.

Наступне передбачуване запитання – чому саме такий набір предметів? Вони переважно гуманітарного циклу з тривіальних причини: німецькі вчителі зобов’язані мати диплом з двох предметів. І зазвичай вони мають диплом або з двох гуманітарних, або з двох природничо-технічних. Тому знайти вчителя математики з дипломом англійської вкрай важко, визнають у Брауншвайгу.

Минулого року вперше відкрили біологію англійською, бо пощастило знайти вчителя. До того ж, школа пропонує той чи інший предмет двома мовами лише в тому випадку, якщо має двох учителів відповідної кваліфікації. Інакше – це ризик, підкреслила завуч з навчальної роботи.

Які висновки з 16-річного існування в гімназії білінгвальних класів? У них однаково йдуть як діти з німецьких сімей, так і з сімей з мігрантським минулим. У білінгвальних і суто німецькомовних класах діти показують схожі предметні результати, однак інколи в білінгвальних класах вони вищі. Вчителі пояснюють це тим, що, вивчаючи предмет іноземною мовою, учень вимушено більше зосереджується і докладає більших зусиль, і як результат – досягає кращих успіхів. І є ще один безумовний результат: учні в білінгвальних класах мають відчутно вищу міжкультурну компетентність та кращі комунікаційні навички.

Під час нашого відвідання ми бачили мало дітей: гімназія мала День проти расизму. Молодші діти дивилися в актовому залі фільм, старші – у місцевому театрі виставу. За короткий час вони мали всі зібратися на галявинах школи, щоб провести спільні воркшопи і завершити день пікніком.

Берлін

Як уже згадувалося вище, у столиці Німеччини поширення досвіду білінгвального навчання стало відповіддю на мігрантські виклики та необхідність розвитку міжкультурного діалогу і взаєморозуміння.

Берлін – не лише столиця (3,7 мільйонів мешканців), а й окрема федеральна земля з власною освітньою політикою. Наявність білінгвальних шкіл – предмет гордості завдяки нещодавно проведеному великому дослідженню результатів навчання, про яке йтиметься нижче. Подальша інформація ґрунтується на даних презентації в Сенатському управлінні освіти, молоді та сім’ї Берліна.

Отже, у Берліні 691 публічна школа всіх рівнів і понад 330 тисяч учнів. Ще 90 тисяч навчаються в закладах професійної освіти. Це мультикультурне місто: 25% містян мають мігрантський бекграунд, 14% мають іншу національність. Близько 100 тисяч берлінських школярів та студентів живуть у сім’ях з мігрантським минулим, мають турецькі, польські або в’єтнамські корені.

Є школи, де частка учнів з мігранським бекграундом сягає 90%. Відповідно, берлінська влада тримає у фокусі стратегічну ціль: визнання і прийняття в суспільстві культурної різноманітності. Саме з цією метою в столиці були створені Державні європейські школи Берліна (SESB), які я далі для зручності називатиму білінгвальними.

Білінгвальні школи – це по суті білінгвальні класи в публічних школах. У них навчаються понад 7 тисяч берлінських дітей. Шкіл, що мають білінгвальні класи – 32 (17 початкових та 15 середніх), вони є в 10 з 12 районів столиці.

Розподіл білінгвальних шкіл за районами Берліна. Трикуртники – початкові школи, квадрати – середні. Інфографіка з перезентації в Сенатському управлінні освіти, молоді та сім’ї Берліна

Є 9 можливих комбінацій двомовної освіти з початкової школи:

• Німецька – англійська;
• Німецька – французька;
• Німецька – іспанська;
• Німецька – грецька;
• Німецька – італійська;
• Німецька – польська;
• Німецька – португальська;
• Німецька – російська;
• Німецька – турецька.

У сенатському управлінні Берліна підкреслюють: у Державних європейських школах приділяється однакова увага розвитку як мовної, так і міжкультурної компетентності – і це засадничий принцип.

Хто відправляє своїх дітей в білінгвальні класи?

Розподіл дітей ламає стереотипи: третина учнів є німецькомовними, третина – білінгвальними і ще третина – представниками іншої національності (не завжди тої, чия мова вивчається).

Як розвивається мовна компетентність?

Навчання грамоті другою мовою (німецькою чи іншою) починається з 2 класу (в першому діти навчаються рідною). Третя мова (як правило, англійська чи французька на вибір) додається з 5 класу. Навчання обома партнерськими мовами на рівні рідної (вільне володіння) починається з 9 класу.

Шкільний курикулум узгоджений з курикулумом Берліна (RLP) з кількома винятками: школи мають окремий навчальний план щодо викладання партнерськими мовами, а також можуть використовувати навчальні курикулуми, матеріали та підручники країн партнерської мови, але – як двічі наголосив представник сенатського управління – останнє робиться дуже обережно і після ретельного аналізу.

У 10 класі діти складають фінальні екзамени про закінчення базової школи, а в 12 чи 13 класі (залежно від типу школи) – про закінчення повної середньої освіти, що дає право на вступ до вишів. Згідно з Європейською мовною рамкою (CEFR), у 10 класі діти отримують сертифікат про знання мови рівня В2, в 12(13) класі – рівня С2.

Як відбувається розподіл предметів між партнерськими мовами в білінгвальних класах?

Є засадничий принцип: предмети діляться між мовами 50 на 50.

Наступний принцип: більшість технічних та природничих предметів викладаються німецькою, партнерськими мовами – гуманітарні та так звані загальні предмети (наприклад, безпека життєдіяльності).

Тобто математика в початковій школі, математика, фізика, хімія, економіка, технології в середній школі викладаються німецькою. Географія, історія, біологія, політичні науки викладаються партнерською мовою. Музика, мистецтво, етика, сайнз у початковій школі – викладаються мовою, яку обере школа, АЛЕ: пропорція 50 на 50 має дотримуватися за будь-яких умов.

Як розвивається міжкультурна компетентність?

Насамперед, самим фактом навчання представників різних національностей в одному класі, створенням відповідної атмосфери в школі, вивченням історії та культури. Але білінгвальні школи не даремно називаються європейськими – у них дуже сильний „Європейський вимір“.

Уже в початковій школі діти залучаються до шкільних обмінів з іншими європейськими країнами (можливий як індивідуальний, так і груповий обмін). Ці школи беруть активну участь в проектах Е-twinning та інших мережевих, культурних, мистецьких проектах, що „мають європейський характер“, вчителі беруть участь у проектах Erasmus+, зокрема і в довготермінових обмінах з іншими школами в Європі. У школах культивується вчительська свобода, а також участь учнів у шкільному самоврядуванні.

Чи цікаво це берлінцям?

Кількість дітей у білінвальних школах щороку зростає. Якщо на старті проекту в 1993 році було менше двох сотень дітей (фактично, білінгвальні класи виявилися спадком комуністичної НДР, яка мала російськомовні та польськомовні класи), то в 2017/2018 навчальному році в білінгвальних школах навчалися майже 7 300 дітей, водночас, їх кількість зростала в усі роки.

Графік з перезентації в Сенатському управлінні освіти, молоді та сім’ї Берліна

Які результати білінгвального навчання?

У 2014/2015 навчальному році було проведене перше наукове дослідження-оцінювання результатів навчання – його здійснив Інститут людського розвитку ім. Макса Планка Університету Кіля. Порівнювалися досягнення дітей в 4-их та 9-их білінгвальних та звичайних класах. А саме – компетентності в математиці, німецькій, англійській мовах та в природничих науках. Також оцінювалися міжкультурні ставлення та навички учнів.

Дослідження показало, що учні білінгвальних класів:

• не мають дефіциту в навичці читання німецькою;
• мають однакові досягнення в математичній компетентності з дітьми зі звичайних класів і дещо нижчі, але все ж порівнювані результати в природничих науках;
• мають відчутно вищі досягнення в англійській мові;
• відчутно вищі досягнення в міжкультурній компетентності й навичках;
• компетентності в партнерських мовах нижче рівня, який показали діти з цих країн в дослідженні PISA (наприклад, якщо беремо німецько-польську білінгвальну школу, то рівень польської в дітей з Берліна дещо нижчий, ніж показали в дослідженні PISA польські діти зі шкіл Польщі), але все ж на задовільному рівні і вище, ніж рівень іноземної мови в звичайних берлінських класах.

Підсумовуючи викладане вище, хочеться нагадати, що жоден міжнародний досвід не може бути механічно перенесений на іншу країну. Але в Німеччині ми побачили цікаві підходи, які можуть стати як додатковою перевагою для окремих шкіл, так і способом відповіді на системні виклики, з якими стикається українське суспільство (наприклад, навчання представників національних меншин).

Білінгвальні школи без сумніву сприяють міжкультурному порозумінню не лише всередині самих шкіл чи класів, а й загалом у громаді. Вони сприяють не просто знайомству з іншими культурами, а й самокритичному осмисленню власної культури, навичкам толерантності і поваги. І що важливо – сприяють здоровій цікавості до різноманіття. Саме здорові цікавість і критичність мають замінити страх інакшості, з яким ми нерідко стикаємось і який не сприяє здоровій атмосфері ні в школі, ні в громаді, ні в суспільстві загалом.

Іванна Коберник, радниця міністра освіти і науки, співзасновниця ГО “Смарт освіта”

Фото: автор – serrnovik, Depositphotos