Як я пройшла перший етап сертифікації – досвід учительки пілотного класу НУШ

Теми статті: вчителям, директорам, НУШ, сертифікація, якість освіти

15 Липня 2019

Ольга Мірошникова

21 341

Ідея сертифікації мені подобалась з самого початку – ще з ухваленням закону “Про освіту”. Зверніть увагу, що пункт 2 статті 51 зазначає, що сертифікація “здійснюється на добровільних засадах” і “виключно за його (педагога) ініціативи”.

Навіть досвідчені вчителі повинні критично оцінювати своє викладання, намагатися поглибити свої знання, шукати під час викладання нові педагогічні відкриття, ідеї та теорії. Кожному вчителю необхідно сприяти підвищенню ефективності роботи школи, працюючи з фахівцями інших навчальних закладів та розробляючи навчальні програми та програми розвитку педагогів.

Чи багато таких серед ваших колег? Не знаєте? Для цього і створена ця процедура. Сертифікація дозволить “витягти” з педагогічних колективів вчителів, які мають досвід, гідний поширення.

Щороку до нас у класи приходять різні діти, вони інші, бо змінюються покоління. Педагог, який отримав диплом 20-30 років тому, іноді просто не розуміє потреби сучасних учнів. Змінюються вектори психологічних та педагогічних наук. Відповідно, вчитель має переглядати “застарілу” інформацію.

Фото надала авторка

Покоління “ікс” уже стало дорослим, а про покоління “зет”, я впевнена, вам в інститутах не розповідали. Саме тому програма тестування не повинна вас напружувати. Так, доведеться трохи підготуватись, щось вивчити, відвідати семінари та тренінги (але не для того, щоб отримати папірець і покласти його у стос під назвою “Портфоліо”).

Пілотування сертифікації відбуватиметься протягом трьох років. У всіх, хто сумнівається, є шанс “постояти осторонь” і поспостерігати за колегами.

Давайте пригадаємо, що сучасні педагоги складають важливу групу інтелігенції, здатну істотно впливати не лише на соціалізацію учнів, а й на розвиток спільноти загалом. Сертифікація вчителів спрямована на приведення системи освіти у відповідність до побажань суспільства і є одним зі способів досягнення цілей підготовки покоління людей наступного століття.

ЯК ВІДБУВАЛАСЬ РЕЄСТРАЦІЯ

Я зареєструвалась для проходження сертифікації у перший день. Друга)))) Реєстрація пройшла максимально просто і зручно. Потрібно було подати мінімум інформації. Усі особисті документи – уже листом або наочно. Перший крок зроблено…

Усе відбулось просто і ненапружено. Хоча я очікувала більшого ажіотажу.

Особисто подала документи в Регіональний центр оцінювання. Чи клопітно? Трохи (на вулиці було холодно). Проте я не довіряю Укрпошті. Навіть рекомендованим листам.

Дуже привітні працівники Київського центру швидко все прийняли і побажали успіху. (А охоронець підказав, як додому зручніше дістатись.)

Очікую лист від УЦОЯО з логіном та паролем.

І ось тут почалися перші проблеми. У моєму найближчому оточенні – як мінімум, троє колег, які йдуть на сертифікацію. Виникла проблема з доставкою листа від Регіонального центру за допомогою Укрпошти. Колеги, стурбовані, що всі строки пройшли, були змушені вишуковувати свої листи у відділеннях. Укрпошта працює не гідно. А без цього листа нього ніяк.

Відповідно, виникає перша пропозиція: забезпечити альтернативний шлях. Нова пошта? Електронна пошта? У крайньому випадку – особисто забрати у центрах.

ЯК ВИВЧАЛИ МОЮ РОБОТУ

Я дуже хотіла, щоб вивчення практичного досвіду відбулось навесні. Космос мене почув, і в останній тиждень запланованого терміну експерти прибули до київських вчителів.

Рівно за 5 днів до цього я отримала лист на електронну пошту від Департаменту моніторингу та акредитації. Повідомлявся період (три дні) для вивчення мого досвіду. Усі дуже чекають у цей момент дзвінка від експертів, які уточнюють день, маршрут до школи, час початку уроків. Я теж чекала. І вдячна експертам за дзвінок.

Але дозволю собі звернути увагу колег, що процедура не передбачає цей дзвінок. Тому не треба обурюватись і марно витрачати свої “нервові” ресурси. Хоча зі слів Державної служби якості освіти, “жоден вчитель, що подав заяву на сертифікацію, не залишиться без уваги”.

Проте організувати “гарячу” лінію для вчителів, які сертифікуються, було б гарною ідеєю.

Настав день вивчення експертами практичного досвіду на робочому місці.

Це була дуже гарна середа 🙂 Експерти приїхали у школу на початку робочого дня. Мали змогу побачити традиції зустрічі та вітання дітей. Ми познайомились і обрали місце перебування, щоб не обмежувати освітній процес у класі.

Це були надзвичайно позитивні люди, відкриті до спілкування. Відразу запропонували, за згодою вчителя, бути присутніми адміністрації або колегам. Я не почувала себе скуто. Допомогло внутрішнє переконання у правильності того, що роблю кожен день.

Експерти уточнили розклад. Разом з адміністрацією спланували, коли відбудеться інтерв’ю з директором і вчителем. Зазвичай, обирають “вікна” або урок, який повторюється (мала в цей день “Українську мову” і “Українську мову в інтегрованому курсі”).

Фото надала авторка

Ніхто не відволікає вчителя від його обов’язків, не втручається в освітній процес, не ставить незручні запитання. На певному етапі я забула, що у класі є експерти. Перерва – час вчителя. Якщо я мала хвилинку, то підходила до експертів. Якщо ні – ніхто не заважав мені готуватись до наступного уроку або опікуватись своїми учнями.

Мій особистий досвід – це підтримка адміністрації школи. Розумію, що не в усіх буде так. Але відчуття, коли в тебе ВІРЯТЬ – надзвичайне. Директор і заступник директора зустрічали експертів, допомагали дістатись до потрібного кабінету, давали інтерв’ю – усе, щоб Ольга Миколаївна спокійно здійснювала свою щоденну роботу.

ІНТЕРВ’Ю З УЧИТЕЛЕМ

Цей етап має дуже “змазані” кордони. Експерти прагнуть з’ясувати те, що не вдалось побачити на уроках або перервах. Кожен учитель знає, що демонстрував, тому готуйтесь розповісти про все інше. Будьте щирими. Підкріплюйте розповідь світлинами, проектами дітей, власними наробками.

Коли всі необхідні папери були підписані, почалось справжнє професійне спілкування. Колеги, попередньо запитавши дозволу, фотографували осередки, запитували механізми роботи над тим чи іншим освітнім інструментом. Ми ще майже годину спілкувались.

Авраам Лінкольн якось зауважив: “Ким би ти не був – будь кращим”.

Упевненість у собі – надзвичайне почуття. Та більш цінно, на мою думку, чути від малознайомих людей схвальну оцінку твоєї діяльності. Такі “малознайомі” згодом стають добрими друзями. В усякому разі, я дуже на це сподіваюсь.