Як підвищити ефективність роботи батьківського комітету

Коли мій син навчався у школі, мені здавалося, що єдине завдання батьківського комітету – приймати замовлення від адміністрації школи, збирати і витрачати чужі гроші. Не свої, не загальні, а саме чужі.

Збирати і витрачати без жодних звітів та консультацій з тими, з чиїх гаманців ці гроші автократично вилучалися.

Моя колега з Тернополя поділилася іншим досвідом роботи батьківського комітету. Її історія про те, що основний сенс реформи – у перезапуску системи відносин у трикутнику “школа-діти-сім’ї”, і найменше, що може зробити кожен батько чи мати – додати свою частину в цей процес. Нехай не все і не відразу, але потроху змінювати. Ця історія про те, як одна молода жінка привнесла краплю управлінської ефективності та здорового глузду в роботу батьківського комітету свого класу.

Ганні 30, її донька минулого року пішла в перший клас. Вона – співвласниця середнього бізнесу у сфері послуг. Коли на перших зборах запитали, хто хоче ввійти в батьківський комітет, вона, без жодного розуміння, куди йде, підняла руку.

Питання стояло “хто буде жертвою цього року?”, і традиція говорила, що ти стаєш рабом батьківського комітету і руками для різних брудних справ на кшталт пофарбувати, помити, купити. Проте вона перевернула роль члена батьківського комітету з голови на ноги, що й цінно.

Я змінюю ім’я колеги і місто, бо вона побоюється, що розголос цієї історії успіху привнесе острах і холодок у відносинах з консервативними сусідами по класу. Вона боїться налякати їх публічністю, тому демонструє обережність. Але історія не про це.

“Навіщо батьківський комітет?” – задумалась вона над запитанням, увійшовши в нову роль. Колеги-батьки пояснювали, що це права рука вчительки для виконання її доручень. Основна роль комітету, як бачили її батьки навколо, – вибирати подарунки вчителю, збирати на них гроші і купувати. Діти були не у фокусі. Це ж Батьківський (!) Комітет!

Ганна вирішила переформатувати ці феодальні відносини вчителя з батьками.

Вона не бачила сенсу фокусуватися лише на подарунках (навіщо цілий комітет для цього завдання?), розробила короткий статут і прописала завдання.

Як досвідчений менеджер, вона допомогла розподілити завдання між іншими членами. Один відповідав за чистоту та порядок у класі і своєчасне замовлення води. Другий – за закупівлю і оплату підручників. Третій – за подарунки. І ще два взялися організовувати поїздки класу з батьками і вчителем. Завдання стали зрозумілішими, межі і зони відповідальності теж.

Вона прояснила, які статті витрат покриває держава, і запобігла повторному фінансуванню бюджетних статей. Склала бюджет і підрахувала всі очікувані витрати, розробивши графік щоквартальних внесків.

Прибрати готівку. Розуміючи, як багато зловживань і втрат може бути в роботі з готівкою, вона відкрила окрему карту для роботи з класними грошима і перевела всі платежі в безготівку. Усі чеки і квитанції оцифрувала і складала в папку на гугл-драйві.

Там же створила список контактів батьків та адміністрації і дала доступ усім батькам класу до цих документів. Куплене у клас обладнання вона передала на баланс школи, оформивши відповідні акти.

Витрати стали зрозумілі і підзвітні. До слова, вона відмовилася передавати гроші на розвиток школи готівкою, допомогла відкрити їм рахунок і завела практику безготівкових платежів до фонду школи, а також допомогла школі з форматом фінансового звіту, який став обов’язковим у результаті реформи НУШ. Малі кроки до прозорості у грошах призводять до більшої довіри всередині системи.

Визначити межі подарунків. Подарунки вчителю в її місті дарували 4 рази на рік. Дослідивши найкращі практики роботи банку і держсектору в питанні подарунків, вона розробила політику, в якій прописала максимальну суму і які типи подарунків виходять за межі.

Так у список заборонених потрапили горілка і золото. Ось це було проривом! Адже сусідній клас дарував учительці золоті прикраси, а її – обмежувався книгою про освіту і фруктовим букетом (замість 30-ти квіткових).

Залучити батьків. Ганна швидко навчилася користуватися онлайн-сервісом для опитувань і створювала з кожного питання форму для голосування батьків – таким чином залучала у процес усіх. Рішення ставали не просто комітетськими, а загальними. Така практика прозорого розпорядження загальними грошима – перший крок до вміння користуватися місцевим бюджетом.

Включити дітей у порядок денний. На початку року вони запланували спільні поїздки з дітьми в інтерактивний музей і гори. Ці поїздки стали найцікавішою і найкайфовішою частиною роботи. Адже, на відміну від інших завдань, діти і стосунки з ними були в центрі.

Батьківський комітет – це не просто гаманець. Він може стати центром співтворчості між батьками, дітьми та вчителями і побудови стійкої громади. Громади, якій всі виклики “по зубах”.

“Це мізерно мало, – каже Анна, розповідаючи свою історію. – У мене за рік на все це пішло два тижні. Якщо б кожен батько чи мати витратив/-ла тиждень часу в році на те, щоб привнести свою лепту в трансформації, школа б змінювалася набагато швидше”.

“Це великий крок від шкільного феодалізму в більш цивілізовану і якісно нову систему відносин, – відповідаю я. – Адже тепер у тих, хто зважиться його зробити, є твій досвід”.

Анастасія Леухіна, співзасновниця платформи Освітній експеримент, голова ГО Горізонталі, викладачка Київської школи економіки

Титульне фото: автор – monkeybusiness, Depositphotos

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber