Спільні цінності – продуктивна школа

Навчання на основі цінностей стає дедалі актуальнішим, адже в умовах обмеженості в часі, безмежності в інформаційному просторі та приналежності до віртуального світу соцмереж часом між учнем та вчителем (а інколи – і між учителем та керівництвом) виникає глибока прірва. Вона не сприяє формуванню єдиної команди на шляху досягнення освітніх цілей. Школа є мікросвітом, зменшеною моделлю суспільства, своєрідною екосистемою, в якій постійно здійснюються взаємодії, і яка себе або саморегулює, або ні.

Навчання через цінності допомагає створити ефективне навчальне середовище, що підвищує рівень академічних досягнень та розвиває навички спілкування та взаємодії учнів, які зберігаються протягом усього життя. Звичайно ж, позитивну навчальну атмосферу формують насамперед дорослі, адже саме вчителі в школі та батьки вдома є носіями цінностей, які діти переймають як належне. У старовинних школах батьки відправляли своїх дітей не тільки навчатися, а й жити до вчителя, який своєю поведінкою і вчинками показував приклад достойної людини з цілою гаммою цінностей.

Іноді навчальний процес пригальмовується через конфронтаційні стосунки, що змушують далі співіснувати у стресі і учнів, і вчителів, і батьків. Саме вироблення спільних цінностей у навчальній групі та школі загалом дозволяє створити те середовище, в якому діти та дорослі показуватимуть максимальні результати.

Ціннісна освіта (моральна освіта, виховання характеру) – це спроба в межах шкіл створити педагогічні та допоміжні структури для сприяння розвитку позитивних, етичних, просуспільних схильностей і компетентностей у молоді, зокрема навколо посилення їх академічної спрямованості та досягнень (Marvin W. Berkowitz, 2011).

Як це працює?

Навчання з формуванням цінностей та виховання особистості дитини здійснюється завдяки певним практикам та педагогічним стратегіям:

1. Ефективна взаємодія однолітків. Марвін Берковітц (Marvin W. Berkowitz) розповідає про відвідування двох американських шкіл, які показували непогані результати, отримували певні нагороди. Вони були позитивними, безпечними та працювали з високоерудованими учнями, кваліфікованими енергійними вчителями та адміністраторами. Але здавалося, що за створених умов школи можуть показувати ще кращі результати.

Під час своїх візитів дослідник помітив, що учні на уроках відповідають лише на звернення вчителів та працюють індивідуально (Berkowitz і Bier, 2005a). Школам порадили поступово впроваджувати навчання в групах – так зване кооперативне навчання. Спільна ціль у групі однолітків сприяє навчанню домовлятися, йти на компроміси, але й відстоювати свою позицію, виробляти спільну навчальну стратегію та зосереджуватися на цінностях, які важливі кожному члену команди. Дискусії на морально-етичні теми на рівні класу дозволяють зрозуміти цінності суспільства і водночас порівняти їх із власними.

“Спільна ціль у групі однолітків сприяє навчанню домовлятися, йти на компроміси, але й відстоювати свою позицію, виробляти спільну навчальну стратегію та зосереджуватися на цінностях, які важливі кожному члену команди”. Фото: автор – Rawpixel, Depositphotos

2. Допомога іншим. “Ефективна освіта надає учням можливості здійснювати моральні дії” (Beland, 2003; Lickona, Schaps & Lewis, 2003). Допомагаючи іншим, учні відкривають як свої внутрішні цінності, так і розвивають більше моральних цінностей, звичок і чеснот. Часом учням доводиться зустрічатися з моральними дилемами, що стимулює їх  міркувати про етичні питання. Вони можуть допомагати іншим учням або дорослим, людям за межами школи, притулкам з тваринами, благодійним фондам та іншим.

3. Дисципліна розвитку. Однією з найскладніших та суперечливих проблем у навчанні є управління поведінкою. Тобто, як сприяти позитивній ефективній поведінці та як запобігти або реагувати на небажану поведінку (наприклад, руйнівну, антисоціальну). Дисципліна розвитку (Howes & Ritchie, 2002; Watson, 2008) зосереджується на побудові стосунків, розширенні можливостей учнів, критичних дискусіях про поведінку та її наслідки, запобіганні і реагуванні на небажану поведінку. Її спрямованість, а не на негайне припинення конкретних дій – це довготривалий розвиток більш бажаного та ефективного вибору поведінки.

4. Наставництво (менторство). Наставниками можуть бути як вчителі, так і інші учні. Умовно кажучи, це спілкування “майстра” та “учня”. Позитивне спілкування з ментором сприяє виявленню особистих переваг, прихованих талантів та реалізації навчальних ідей.

5. Особистість у центрі бачення та місії школи. Коли навчання ґрунтується на наших внутрішніх цінностях, ми беремо на себе відповідальність і готові вкласти зусилля, необхідні для навчального процесу. Коли учнів не порівнюють один з одним, а допомагають визначити свою швидкість руху по шкільному шляху (часто в цьому допомагає тьютор), дитина відчуває свою цінність і намагається реалізуватися якомога краще в межах освітнього простору.

6. Робочий трикутник “школа-батьки-учень”. Між сім’єю та школою має відбуватися постійна взаємодія. Залучення батьків, зокрема, може впроваджуватись на багатьох рівнях: від “батьки як аудиторія” і “батьки як клієнти” до більш бажаного “батьки як партнери” (Berkowitz & Bier, 2005). В останньому випадку батьки співпрацюють зі школою у розробці, впровадженні та / або оцінці якості освіти.

Спільні цінності зумовлюють продуктивну школу. Звісно, далеко не всі школи одразу можуть імплементувати у своє життя такі принципи, але починати можна з найпростішого – з обговорення у своїй навчальній групі власних цінностей та цінностей учнів, узгодження спільних правил проведення занять і можливих наслідки порушень правил.

А ще якомога частіше запитуйте в учнів про їх враження від уроку, що їх зацікавило в певній темі та що б вони хотіли покращити, якби мали змогу. Коли вчитель та учень – цілісна команда, коли учні розуміють, що з ними готові співпрацювати, а не нав’язувати, діти розкриваються інакше і можуть навіть здивувати. Лише варто давати їм такі можливості!

Інна Дьоміна, співзасновниця “SOM.Science. Освітній консалтинг” та співавторка одного з проектів інтегрованого курсу “Природничі науки” для старшої школи, співзасновниця та керівниця навчального процесу Загальноосвітньої школи Claris Verbis

Фото: автор – monkeybusiness, Depositphotos