“Важливі не лише знання, а й підтримка”: вчителька та учениця про перемогу на міжнародному конкурсі з китайської мови

Київська гімназія східних мов №1 – один із небагатьох середніх закладів освіти в Україні, де вивчають східні мови, і єдиний, де є можливість робити це з першого класу. Тож гімназія славиться своїми переможцями не лише на всеукраїнських, а й на міжнародних конкурсах та олімпіадах. У жовтні цього року гран-прі на міжнародному конкурсі Китайський міст здобула десятикласниця Євгенія Халабаджах, яка навчалася у вчительки китайської мови Олени Захарченко.

“Нова українська школа” дізнавалася, як школярка готувалася до конкурсу, її особисті лайфхаки для перемоги та чи кожен може вивчити китайську.

“Найважче було чекати на результати”

На дошці – картки з різнокольоровими ієрогліфами, зі стелі звисають червоні “китайські ліхтарики”, а стіни прикрашають картини з пейзажами цієї східної країни. Так виглядає кабінет Олени Захарченко в гімназії, де вона працює дев’ятий рік. Саме Олена Олександрівна очолювала українську делегацію на конкурсі Китайський міст (крім Євгенії, у команді була ще учениця однієї з харківських шкіл).

Вчителька Олена Захарченко. Фото авторки.

Ідея конкурсу полягає в тому, щоб зібрати з усього світу дітей, які вивчають китайську мову. Він проводиться у три етапи.

Перший – тест на знання китайської мови, літератури, історії та географії. Тут важливо добре орієнтуватися в культурі країни, впізнавати її визначних постатей та навіть знати традиційну кухню.

Далі йде розмовний етап. Потрібно розповісти про себе за одну хвилину (це стандартне завдання, яке можна готувати завчасно), а також – монолог, тему якого повідомляють за два дні до проведення.

Заключний етап – талант-шоу. Тут Женя виконувала китайський традиційний танець, який на конкурсі показували вперше.

“Треба було обрати щось цікавеньке, а Україна завжди славиться цим. Ми щороку приїжджаємо, і в нас якісь такі виступи, що потім усі починають таке робити”, – розповідає учениця.

Танець дівчина вчила сама: шукала відео в інтернеті (яких дуже мало) і просто копіювала рухи танцівниць. Оскільки Женя займається спортивно-бальними танцями, зізнається: для неї це не було надто складно.

Поїхати на Китайський міст було давньою мрією школярки, і вона багато працювала, щоб цього досягти. Олена Олександрівна їй у цьому допомагала. Лише підготовка до конкурсу зайняла все літо і частково вересень.

Щоб впевнено почуватися на першому етапі, потрібно було фактично вивчити всі 25 сторінок приблизних завдань, які завчасно опублікували в інтернет. Женя цим і займалася, тому зрештою склала тест на 90 балів зі 100.

Олена Олександрівна показує орієнтовні завдання, які робила школярка. На аркушах – запитання з кількома варіантами відповідей до кожного. Нагадує ЗНО, але китайською. Також є завдання з картинками – потрібно, наприклад, за портретом письменника, вказати його ім’я чи героя твору, який він написав.

Фото надано Євгенією

Женя розповідає, що мала свою тактику підготовки: “Коли я готувалася до тесту, то помічала деякі ієрогліфи для себе: порівнювала запитання з відповідями і, якщо там був спільний ієрогліф, то я просто запам’ятовувала його і все. Звісно, я розуміла суть цих питань, але запам’ятати усі твори, які написав який-небудь Пу Сунлін – нереально. Потрібні були якісь лайфхаки”.

Учителька Євгенії, Олена Захарченко, додає, що тут також важливо звертати увагу на деталі. Наприклад, на конкурсі говоріння оцінювалися ще акторська майстерність і зовнішній вигляд учасника, а на конкурсі талантів – оригінальність виступу і стосунок до китайської культури. Має значення все.

Женя розповідає, що найбільше до перемоги мотивувала шалена підтримка гімназії, близьких людей і навіть тих, кого вона особисто не знала. Найважче було в останню годину голосування: завис сайт, і ще хвилин 10 після “фінального свистка” всі в напруженні чекали на результати.

“Коли ми побачили, що приз наш – видихнули. Це було таке полегшення. Я з нагородою фактично не розлучалася після отримання, і зараз вона у мене вдома”, – розповідає дівчина.

Фото надано Євгенією

Українська команда перемогла в конкурсі глядацьких симпатій з відривом у 20 тисяч голосів. Проте, як говорить Женя, за мірками конкурсу це небагато. Для прикладу, за день до завершення голосування відрив був у 150 тисяч.

Всього участь у конкурсі брали 110 команд з 99 країн світу.

“Мова не є професією – це тільки допомога”

Євгенія вивчає китайську з першого класу. Це – не перша її поїздка в Китай. Кілька років тому дівчина відвідувала літній табір у цій країні, де мала можливість практикувати мову.

Крім китайської, вона вільно розмовляє англійською і вивчає іспанську. Батьки доньку дуже підтримують і спонукають до вивчення ще кількох мов. Женя також про це думає. Але на запитання, ким буде в майбутньому, відповідати не поспішає.

“Це для мене дуже складно. Можливо, буде варіант: бакалавр тут, а магістратура десь на Сході, може – стажування у Китаї. Я точно пов’яжу життя з мовою, вона не залишиться за спиною. Але я точно не хотіла б поступати на філолога, тому що, як на мене, мова не є професією. Мова – це тільки допомога”.

“Вивчати мову, не вивчаючи культуру – нереально і неправильно”

Олена Захарченко також у Китаї не вперше – уже проходила тут кілька стажувань. Вона переконана, що така практика має бути в усіх без винятку вчителів іноземних мов.

“У школі ти постійно вчиш дітей одного й того самого, а потрібен розвиток. До того ж, живе спілкування – це набагато цікавіше. З’являються нові слова у мові. Якщо ми архаїчно будемо вчити все з книжок, то це трохи не відповідатиме сучасним вимогам і тенденціям. Учитель теж має бути сучасним”, – говорить Олена Захарченко.

Вона ділиться власним підходом до навчання учнів китайської: діти краще сприймають матеріал, коли в них є можливість творити. На уроках часто застосовують метод проектів. Наприклад, потрібно підготувати розповідь про свого сусіда, і учні приносять на цю тему плакати, презентації, що завгодно. Їм самим потрібно підготувати всю інформацію, тому що цього немає в мережі. Зараз це важливо і набагато цікавіше для школярів.

Вчителька іноді дозволяє дітям дивитися на уроках мультики. Щоправда, виключно в китайському перекладі. Школярі розуміють прості фрази й радіють, що вже можуть мову якось застосувати. Це їх мотивує, спонукає вчитися.

Хоча навчальна програма в гімназії досить складна, учням завжди дають шанс перепочити від завдань, поринувши натомість у культуру народів. Тут регулярно проводять тематичні майстер-класи, готують національні страви країн, мови яких вивчають, та відзначають їхні свята.

“Вивчати мову, не вивчаючи культуру країни – нереально і неправильно. Успіху можна досягти лише за умови, що ти повністю проймаєшся духом країни та ментальністю її жителів. Тоді можна і потрібно брати участь у подібних конкурсах та розраховувати на перемогу”, – резюмує Олена Захарченко.

Світлана Попова, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: автор – gustavofrazao, Depositphotos