Учнівське самоврядування. Як учні на Луганщині впливають на життя школи

“Школа без насилля”, “Медіація. Вирішуємо конфлікти мирним шляхом”, “Інструменти розбудови доброчинного освітнього середовища з USAID_ВзаємоДія”, “Відповідальність учня – шлях до успіху на швейцарський лад”. Це – кілька тем, на які говорили вчителі під час (не)конференції EdCamp у Сєвєродонецьку.

Велика частина події була присвячена створенню комфортного середовища у школі та вихованню відповідальності – у закладі освіти та житті загалом. Головна редакторка “Нової української школи” побувала на сесії про учнівське самоврядування. Як думка дітей може бути важливою – читайте далі.

У Підгорівській школі Луганської області вже кілька років діє учнівське самоврядування. Є президент, парламент і міністри, яких обирають на відкритому голосуванні учні 5-11 класів.

Є міністерства освіти (питання навчання), юстиції (права дітей, булінг, толерантність у колективі), культури (гуртки та інша позакласна діяльність), спорту та екології (спортивний та екологічний клуби) і міністерство дитячої організації (співпраця з батьками). По міністру з кожного напряму є в кожному класі.

“НУШ і новий закон “Про повну загальну середню освіту” кажуть дати більше повноважень учнівському самоврядуванню. Кожного року ми думаємо, що не буде в нас таких дітей, які майже такі, як учительський колектив, а вони з’являються і з’являються”, – каже заступниця директора Ольга Токар.

2017 року учнівське самоврядування заснувало шкільну платформу “Думки вголос”. Це – майданчик, на якому кожен учень може вільно висловитись. На ньому обговорюють наболілі для них питання та вирішують шкільні проблеми.

“Спочатку все обговорювали на засіданнях парламенту школи, а потім вийшли в об’ємніший простір – почали запрошувати учнів 9-11 класів, – розповідає президент школи Дмитро Касим. – Згодом почали запрошувати і учнів 8 класів – нехай навчаються.

Що наштовхнуло нас на такий вид роботи? Ми зацікавилися різними ток-шоу, дебатами, які є на телебаченні. Тож вирішили створити свою шкільну платформу. Коли ми навчаємося у школі, у нас немає досвіду роботи з публікою, а наша шкільна платформа навчає спілкування”.

Фото: сайт Підгорівської школи

Тему для обговорення обирають учні – через анкетування або передаючи через міністрів у своєму класі.

“Учні стали активнішими, розвинули навички роботи в команді, отримали практику роботи на публіку. Навіть якщо ухвалене рішення їх не задовольняє, вони однаково задумуються над поставленим запитанням”, – каже Дмитро.

“Ми впевнені, що такі види діяльності допоможуть сформувати нову генерацію українців, яка буде дієвою, толерантною і відповідальною. Найголовніше – за наше майбутнє і за майбутнє всієї держави”, – додає інший учень, Михайло Войтенко, який веде шкільну платформу.

Фото: сайт Підгорівської школи

Він пропонує учасникам EdCamp спробувати себе в ролі учнів на обговоренні. Тема – “Чи вважаєте ви вирішальною роль батьків у виборі майбутньої професії?”.

“Ні. Я вважаю, що більшість батьків реалізовують себе у своїх дітях, – каже одна з учениць, активістка шкільного самоврядування школи №12 Сєвєродонецька, де відбувається (не)конференція. – Батьки завжди хочуть найкращого для дитини, але вона може просто не поділяти цих поглядів. Батьки та діти мають завжди комунікувати одне з одним, прислухатись, але вибір за дитиною. Бо вона вже доросла”.

“Проте якщо дитина не знає, куди хоче піти, – додає дівчина, – а батьки не беруть участі у виборі – кажуть, що вона вже доросла і самостійна, – то дитині може не вистачати напрямку. Я не кажу, що вони мають сказати: “Іди в юракадемію” абощо. Але мають порадити”.

Протягом півгодини учасники обмінюються думками, вислуховують одне одного, не перериваючи. Так у Підгорівській школі обговорюють не тільки “філософські” питання, а й вирішують проблеми або які зміни запровадити.

Фото: сайт Підгорівської школи

Дмитро Касим каже, що на шкільній платформі вирішили запровадити радіостудію – адміністрація підтримала ідею. Вчителі ж нагадують, що так вирішили, що у школі не буде форми, а лише діловий стиль.

“Я пишаюся, що кабінет директора завжди відкритий, – наостанок додає Ольга Токар. – Якщо є якась проблема або запитання, ми сідаємо і обговорюємо”.

Вікторія Топол, “Нова українська школа”

Фото: автор – manfredsteger, Pixabay

Ця публікація стала можливою завдяки підтримці американського народу через Агентство Сполучених Штатів з міжнародного розвитку (USAID). Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю громадської організації “ЕдКемп Україна” і необов’язково відображає погляди USAID чи Уряду Сполучених Штатів.

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber