Теми статті: батькам, вчителям, директорам, інформатика, НУШ, підручники, учням
17 Жовтня 2017
13 488
0
Відтепер на уроках інформатики школярі можуть дізнатися, що таке біткоїни та навіщо винайшли 3D-друк. Група ентузіастів на чолі з київським айтішником Олександром Лісовським розробила кілька уроків про технологічні інновації – і отримала підтримку Міністерства освіти.
Так кілька місяців тому запустили освітній проект про новітні технології простою мовою The Future – розробили вже вісім занять, включно з планами уроків та презентаціями для вчителів, і тестують нетипові уроки вже у 245 школах по всій Україні. Кількість шкіл росте – всі ці програми та заняття доступні для шкіл безкоштовно.
Ми поговорили із засновником проекту Олександром Лісовським про те, навіщо потрібен цей експеримент, як його впроваджують та як у ньому бере участь електромобіль.
Усе почалося дуже просто. Кілька років тому Олександра покликали в школу, де вчиться його син, розповісти про те, чим він займається. Тобто про технології. Він привіз у клас 3D-принтер. Його син уже знав, що це, як працює і навіщо, але більшість дітей у класі бачили таку техніку вперше.
“Виявилося, що дітям це неймовірно цікаво. Але якщо батьки не пов’язані з цими технологіями, то діти про них і не знають. А мені якраз хотілося, щоб якомога більше дітей в Україні орієнтувалися, за чим – майбутнє. І щоб вони мали більший вибір і мотивацію, ніж їхнє оточення”, – розповідає Олександр.
Відтоді минуло кілька років, і прихід до синової школи трансформувався в цикл розроблених уроків для курсу з інформатики для середньої та старшої шкіл.
Зараз у вільному доступі для всіх охочих (головне – вчителів) є вісім тем. Серед них – “Як працює машинне навчання та АІ (Artificial Intelligence)” (штучний інтелект – ред.), “Поновлювана енергія майбутнього”, “Як працюють окуляри віртуальної реальності”, “10 ознак “розумного міста”, “Біткоїни – цифрові гроші майбутнього”, “Як працюють самокеровані автомобілі” та інші.
Загалом у планах – розробити сорок уроків. Саме стільки заплановано на навчальний рік у кожній школі.
А за концепцією “Нової української школи”, вчитель може сам обирати матеріали, за якими викладає, наголошує Олександр. Тому набагато більше свободи і ніяких бюрократичних перешкод для того, щоб впроваджувати щось нове.
За вересень 2017 року розробками The Future вже скористалися 245 шкіл (це тільки ті, що лишили заявки на сайті, а завантажити матеріали могли більше шкіл) – приватних, державних, київських, з регіонів, з сіл.
Братися за інноваційні теми вчителям не завжди легко. Дехто не орієнтується в матеріалі, декому бракує мотивації, декому страшно братися за щось нове.
“На щастя, є рекомендація від Міністерства освіти. Це дає школам побачити, що ми не якісь незрозумілі люди і що наші програми погоджені та безпечні. Є і такі вчителі, яких не треба ні в чому переконувати. Вони одразу бачать матеріали – та хочуть їх використовувати, розповідати дітям цікаве.
Вчитель не хоче бути некомпетентним в очах учнів – і це нормально. А ресурси, які можуть допомогти поліпшити знання, переважно англомовні, тобто доступні не для всіх”, – пояснює розробник.
Аби це не стало нездоланною перешкодою, вирішили робити відеоуроки – щоб лекційну частину можна було увімкнути на великому екрані, а вже практичною займатися безпосередньо з дітьми. Зараз уроки тестують та збирають фідбек від учителів зокрема і для того, щоб виявити слабкі місця і зрозуміти, чи можна зробити легше. Хоча в конспектах уже є всі відповіді на основні запитання: з чого почати урок, що розповісти, які зробити висновки.
Мотивація – це основа, з якою можна працювати, пояснює Олександр:
“Приватні школи перебувають у конкурентному середовищі. Державні – ні. Тому мотивація в державній школі – це лише бажання вчителя розвиватися, давати дітям цікаві матеріали, проводити цікаві заняття.
А ще батьки в школах – це рушійна сила. У нас вже було кілька прикладів, коли батьки питали, як все це організувати в школі, поширювали інформацію – і школа долучалася до проекту. Це ефективно, бо батьків більше, ніж вчителів. І вони вмотивовані, бо це їхні діти”.
Теми обирати легко, каже Олександр. Оскільки він працює в ІТ-сфері, то постійно відстежує нові тренди технологічного світу. І на цій базі створюють уроки. Попри те, що проект існує зовсім недовго, уже почали надходити перші фідбеки. Одне із основних прохань – додати більше інтерактивності. Наприклад, як це відбувається у фізиці, де акустику легко можна пояснити, використовуючи підручні матеріали.
Усе, що не потребує затратних роздаткових матеріалів, доступне в інтернеті. Ці уроки в електронному вигляді можна за бажання провести вже в усіх 17 тисячах шкіл України.
З практичною складовою важче.
В ідеалі кожен урок, де йдеться, наприклад, про 3D-принтер, має відбуватися з цим 3D-принтером. Але такі речі важко масштабувати.
“Хоча ми над цим працюємо, – пояснює Олександр. – Залучаємо партнерів. Наприклад, для уроку про поновлювану енергію наш партнер привозить електромобіль до якоїсь із шкіл Києва. У нас є розписаний до червня розклад, де вказано, коли і куди поїде електромобіль наступного разу.
Працює це так: спершу вчитель проводить урок про поновлювану енергію, діти розмірковують про енергію вітру, сонця і так далі. Потім до школи привозять електромобіль, аби діти могли побачити, що під капотом, як працює прискорення. І це набагато краще засвоюється, бо викликає емоції. Хоча до кожної з 17 тисяч шкіл, звісно, електромобіль не привезеш”.
Крім електромобіля ще привозять окуляри віртуальної реальності – їх так само передають від школи до школи.
Насправді розроблені матеріали для уроків з інформатики – не лише для уроків з інформатики. Вони допомагають дітям зрозуміти, як шкільні знання працюють у реальному житті.
“Заняття про біткоїни, наприклад, можуть бути частиною уроку з економіки. Є ще урок “Я у світі”. Це може бути також проектне навчання. Для вчителя та школи є багато варіантів, як впроваджувати ці уроки. Зрештою, ці теми допомагають мотивувати дітей вивчати базові предмети та відповідати на запитання “Навіщо?”.
Навіщо вчити тригонометрію, навіщо вчити поверхневі інтеграли? Навіщо – це фундаментальне запитання, на яке школа не відповідає. Наш проект, принаймні, наповнює предмет інформатики змістом”.
Зараз проект перебуває в активній фазі тестування та впровадження в українських школах. Розробники налагодили комунікацію з кількома педагогічними університетами – зокрема, Харківським національним імені Каразіна. Оскільки там готують у тому числі майбутніх вчителів інформатики, то йдеться також про те, як навчити вчити.
А ще, розповідає Олександр, уроками зацікавились на Заході – виявляється, там теж є на таке попит. Тому матеріали зараз перекладають ще й на англійську, аби тестувати їх у школах Європи та Канади.
Альона Вишницька, спеціально для “Нової української школи”
Титульне фото: автор – Sebastian Voortman, Pexels
Обговорення