Теми статті: батькам, вчителям, директорам
25 Жовтня 2017
4 329
0
“На змагання?”, ‒ питає охоронець біля огорожі. На будівлі напис ‒ “Школа”.
“А часто у вас тут змагання?”
“Та безперестанку. І в суботу, і в неділю. Постійно хтось ходить”.
Втім, сьогодні в київському НВК “ОРТ” 141 не змагання, а хакатон. Явище, яке в голові рідко поєднується зі словом “школа”.
Хакатон означає, що сюди приїхали одинадцять команд (по чотири дитини в кожній) з різних міст України, ще одна з Молдови, і тринадцята – поза конкурсом ‒ складена з вчителів. Усі вони впродовж трьох днів створюватимуть проекти, які мають вирішити проблеми безпеки.
Проекти мають бути інноваційним, учасникам кажуть ні в чому себе не обмежувати – різноманітні датчики, які можуть спасти на думку учням та вчителям, у школи є.
“Якщо вам зручно сидіти за столами – це ваше право, можете не пересідати”, ‒ жвавий чоловік у червоній футболці вибігає з мікрофоном на сцену в залі.
Юрій Григорович у футболці мало нагадує директора, а зал ‒ школу. Два рядки колонок, які звисають над сценою, роблять її непристойно сучасною.
Хакатон тут не перший, а вже третій. З попереднього на сцені видно макет проекту-переможця: маленький картонний будинок. Над дверима в нього – камера, під – супер-килимок, на якому треба вводити пароль, щоб двері відчинились. Якщо пароль неправильний, власник будинку отримає повідомлення з фотографією потенційного злодія.
“Я хочу, щоб наш третій хакатон перетворився у фестиваль стартапів, у фестиваль ідей, які продаються”, ‒ каже напутнє слово вже інший чоловік у такій самій червоній футболці і окулярах.
Його звати Сергій Миколайович. Він заступник директора і вчитель інформатики. У його маленькому кабінеті ‒ маленькі рóботи: на підвіконні, на столі і підлозі. Останні ще навіть не складені.
“Коли нам допомогли придбати першого робота, я казав: “Замість документи писати, ти сидиш граєшся!”, ‒ пригадує директор Юрій Григорович. ‒ Це дійсно так виглядало. Сергій Миколайович тоді відповів: “Це ви незрозуміло чим займаєтесь, а я розвиваю навчальний заклад”.
Розвиток у напряму STEM (science, technology, engineering, mathematics) почався задовго до того, як у школі дізналися про цю абревіатуру. І триває вже 17 років, які Сергій Миколайович тут працює.
На базі ліцею працює мережева академія Cisco, де учні старших класів можуть отримати кваліфікаційну підготовку у сфері апаратного забезпечення комп’ютера та комп’ютерних мереж, налагоджено співпрацю з Oracle (розробник програмного забезпечення для організацій, великий постачальник серверного обладнання) і Mіcrosoft. НВК входить до міжнародної єврейської освітньої мережі Word ORT.
Школа веде своє дослідження про те, як впливає на їхніх учнів навчання з технологіями, але результатами поки ділитися не готова.
Якщо запитати в Сергія Миколайовича, як це все (курси з робототехніки, мікроелектроніки, робота з 3D-принтерами) можливо в комунальній школі, він відповість, що складових є три: кадри, гроші і щоб ніхто не заважав. Але додасть, що теж скаржиться на недостатню кількість обладнання.
“Ось вчора створював робота. $1200 ‒ комплект. А мені на групу з 18-ти учнів треба дев’ять. І це тільки одна тема курсу…”
До кабінету Сергія Миколайовича заходить жінка і простягає документи:
“Що з цим робити?”
“Скажи, що це десять моторів на хакатон”.
“Бухгалтерія вас ненавидить. Просили передати!”
“Ось вона ‒ реальність нашого життя, ‒ сміється Сергій Миколайович. ‒ Я багато хочу, а бухгалтерія ненавидить”.
Хакатони для Сергія Миколайовича ‒ тільки один з елементів навчання. Важливий, бо дає можливість поєднати знання з різних предметів і робить крок в сторону від звичної класно-урочної системи.
Методику проведення хакатону розробила Академія Cisco, а фінансує ‒ World ORT (ця освітня мережа також надає чимало обладнання для школи).
“Перший день для хакатону, ‒ пояснює Сергій Миколайович, ‒ основний. Якими б технічними навичками діти не володіли – все можна провалити, якщо нема ідеї”.
17 років тому Юрій Григорович і Сергій Миколайович працювали в технологічному ліцеї, але слово “технологічний” вміщало в собі щось на зразок “трудового навчання”. (Ліцей об’єднався зі школою у НВК два роки тому). Враховуючи міжнародний досвід і з допомогою World ORT, найперше ліцей взявся модернізувати поняття інформатики.
За рік з’явилися профільні курси, які потім переросли в назви спеціалізацій. Так вчителі написали й затвердили програми з веб-дизайну, архітектурного і ландшафтного проектування, згодом ‒ ІТ в бізнесі і економіці, 3D-моделювання.
Більше тридцяти тутешніх учителів мають сертифікат Microsoft. У тому числі ‒ і директор Юрій Григорович. Хоча до 2000-го року нічого, окрім “вкл” і “викл”, як він сам каже, не знав.
“Тому коли розказують, що хтось не може навчитися, ‒ вимовляє різко, – це дурниця”.
“І це у вас всі такі вчителі молодці, чи довелося застосувати адмінресурс?”, ‒ запитую.
“Я нікого не примушував. Але знаєте, як всі вчителі сіли за комп’ютер? Дуже просто! Ми ввели електронний журнал (ще на початку 2000-х років ‒ ред.). Взагалі вкладати гроші треба в освіту, а не у фарбу. Я це зрозумів, коли вперше побував в Ізраїлі. Якщо думаєте, що там палаци – помиляєтесь. Там стенд, на який вішають оголошення, ‒ з ковроліну, а кожна дитина сидить з наборчиком – дослідницькі роботи проводить”.
Приміщення НВК справді, не зважаючи на різноманітне передове обладнання, виглядає доволі аскетично.
“Знаєте, коли вони вчора пішли зі школи? Десь о 23:00”, ‒ вражається директор.
В останній, третій, день хакатону, за півгодини до презентації проектів, команди підклеюють макети і перевіряють роботу датчиків.
У кожної команди є п’ять хвилин на презентацію проблеми, винайденого рішення і бізнес-плану. Після ‒ потрібно знайти відповіді на запитання журі.
У журі ‒ десять осіб, серед них ‒ представники Sikorsky Challenge, фестивалю Mini Maker Fair, Cisco, HUB 4.0. та інших структур.
Найчастіше журі допитується, чи аналізували команди схожі винаходи, чи уважно дослідили ринок, чи можуть пояснити унікальність винаходу і чи працюватиме він, наприклад, в інших кліматичних умовах.
Ідеї у команд найрізноманітніші: від ошийника для собаки з вбудованими камерами (крім проблеми безпеки – можна на старості літ дивитися, як ви жили з собачкою) до активації зброї через відбиток пальця.
Перемогла, зрештою, команда з Чернівців з проектом, який вирішував проблему неосвітлених пішохідних переходів ‒ “Освітлена зебра ‒ безпечна зебра”.
У цій школі швидко звикаєш до маленьких роботів, які часом їдуть коридором, і дітей, які за ними слідують.
Юрій Григорович не уявляє роботу з сучасними дітьми без технологій. Каже, що це неможливо. Тому перші його уроки геометрії починаються зі слів “дістаємо смартфони і вводимо в Google “геометрія”. Підручники ховаємо”. (Бо з підручниками, каже, ‒ як без технологій. Себто неможливо).
“Ці діти, які задіяні в змаганнях з робототехніки, беруть участь у хакатоні, мають інший підхід до вивчення тем і вирішення задач. Я можу дати їм сайти та задачі і починати наступні уроки не з пояснення матеріалу. Це інша мотивація. Вища самоорганізація і зацікавленість. Це формування компетенцій, про які зараз багато говорять”.
Схоже думає і Сергій Миколайович. Він теж жодного уроку не працював за підручником інформатики. Теж вимовляє оте “не-мож-ли-во”. Матеріал дає з сучасних книг й інтернету. Щось перекладає, щось адаптує. Домашніх завдань не дає.
“У старших класах викладаю теорію моделювання та анімацію. Чотири години на тиждень. Учні мають можливість працювати поза уроками (вони приходять попрацювати самостійно, бо хочуть ‒ ред.). Але це їхні власні цілі і завдання. Можете ‒ будь ласка. Я не змушую”.
Веб-дизайн, ІТ в економіці та бізнесі, мікроелектроніка і робототехніка. А ще ‒ відеомонтаж, знімання фото та відео. Як учитель знає, що потрібно дітям?
“Я дивлюсь, що потрібно на ринку. Мені не потрібно питати, що вони хочуть. Я знаю що. Наша школа відкрита сім днів на тиждень. Я, звісно, увесь час тут бути не можу. Тому діти працюють й самі”.
“Ці діти обізнано обирають спеціальності, ‒ зауважує директор. ‒ Ставлять запитання: “навіщо”, “що буде далі”, “що я з цього отримаю”? А я випускникам кажу, важливо не куди ти вступиш, а чи будеш отримувати від роботи задоволення“.
Надія Швадчак, “Нова українська школа”
Фото ‒ автора
Обговорення