Піскова терапія, балансир та зоряне небо. Як займаються з дітьми з ООП у 50-й школі в Києві

“Дивіться, це – морське дно Середземного моря, що біля Єгипту. Там є багато коралів і камінців. Хочете лайфхак для туристів? У книгах пишуть, що корали треба відвідувати у темний час доби – тоді вони активізуються”, – шестикласник Андрій показує композицію з піску та фігурок, яку він зробив сам.

А я не можу порахувати, скільки ж фігурок тут є. З’являється бажання теж скласти якусь історію.

КІМНАТА ПСИХОЛОГА: АСОЦІАТИВНІ КАРТКИ, БАЛАНСИР ТА ПІСКОВА ТЕРАПІЯ

У кабінеті психолога київської середньої загальноосвітньої школи №50 є все, щоб дитина заспокоїлась, проявила творчість та довірилась. Наприклад, є колекція іграшок розміром до 20 сантиметрів за різними тематиками (тварини, предмети, риби, птахи).

Також – балансир, де одночасно треба тримати рівновагу, ловити мішечок і виконувати вправи. Одночасно можна називати столиці держав, кидати м’ячики в іншу дощечку, аби потрапити в якесь число, або перекидати мішечок з руки в руку.

Учень займається на балансирі

“Це заняття для концентрації уваги – під час вправи активується робота мозочку. Після цього легше робити будь-що. Я даю вправу в перші 5-7 хвилин заняття, щоб дитина включилась. Якщо знервована, це одразу видно: їй важко, наприклад, кинути м’ячик туди, куди потрібно”, – розповідає психолог пані Марина.

Психолог каже, що таку вправу було б корисно робити всім людям. Також можна використовувати різні м’ячики замість мішечка – аби розвивати моторику. Наш фотограф теж вирішує спробувати.

“Україна”, – каже психолог.

“Київ”, – відповідає фотограф.

“Німеччина”, – говорить пані Марина.

“Берлін”, – каже фотограф і не потрапляє м’ячиком у число на дощечці.

Фотограф пояснює, що швидко реагувати не вдається, бо мозок відволікається на балансування та м’ячик. Натомість, якісно хочеться виконати всі дії. Андрій погоджується показати, як треба. Йому вправа вдається краще, бо так школяр займається на кожному занятті з психологом. Однак, зізнається хлопець, коли тільки вчився, часто після цього боліла голова. Фотограф підтверджує.

Також у пані Марини є асоціативні картки для дітей різного віку. З Андрієм вона використовує “Реальні фантазії”. Хлопець обирає картку, яка йому подобається. Другу – всліпу. Далі – кладе перед собою, і має вигадати афішу фільму. Тут дитина починає фантазувати. Що відбувається в кіно? З чого воно починається? Чим закінчується? Зрештою, має бути якийсь сюжет.

“Наш герой – Далік. Він живе в дубі. Тобто раніше жив, – виправляє себе Андрій. – Далік – це істота, схожа на людину, бо вміє розмовляти. А виглядає він як міфічна істота”.

Психолог пояснює, що учень повинен придумати проблемну ситуацію і вийти з неї, або історію із закінченням. Це стратегії, які дитина використовує у житті.

“Якщо там буде війна, значить це якась агресія. Щоб пропрацювати її у житті, у картках треба вийти з неї переможцем. Через асоціативну картку ми вчимо дитину спілкуватись зі світом. Тут із підсвідомості витягується багато”, – каже пані Марина.

Учень повинен придумати проблемну ситуацію і вийти з неї, або історію із закінченням

Психолог починала займатись з Андрієм із простіших карток, де черв’як по-різному взаємодіє з яблуком.

“Пам’ятаєш, Андрію, яку картку ти часто обирав?”, – запитує психолог.

“Ось цю, де черв’ячок усередині яблука”, – показує малий.

“Справа в тому, якщо ти – черв’ячок, то суспільство – це яблучко. Ця історія Андрія закінчилась тим, що яблучко подружилось з черв’яком”, – говорить пані Марина.

Між іншим, в Андрія – розлад аутичного спектру. Втім, це ми дізнаємось вже пізніше, від його мами. У школі ж принципово не називають діагнозів.

СЕНСОРНА КІМНАТА: ГІРЛЯНДИ, КЛАСИЧНА МУЗИКА ТА ЗОРЯНЕ НЕБО

“Я – Нана. Я все люблю делать сама. А здесь я играюсь. Это шарики, я очень люблю в них купаться”, – розповідає другокласниця і з розбігу стрибає в різнокольорові кульки.

У цій кімнаті є все, аби дитина могла заспокоїтись: імітоване зоряне небо, басейн з м’ячиками, що світяться різними кольорами, м’яке світло, акваріум з рибками, що переливається, гірлянди та килимки.

У цій кімнаті є все, аби дитина могла заспокоїтись

Нані, яка не любить шум, тут дуже подобається. Асистент забирає дівчинку сюди під час перерви. Одночасно тут можуть бути не більш 3 людей. Залежить від того, яка в них особливість. Між іншим, приходити сюди може будь-хто із учнів школи – не тільки діти з особливими освітніми потребами. За потреби, вчителі можуть провести тут урок.

Директорка пані Марина розповідає, що ще рік тому в кабінеті нічого не було. Коли отримали обладнання від держави для роботи з учнями з ООП, одразу вирішили, що сенсорній кімнаті бути. Власноруч заступник з господарчої частини пофарбувала стіни та підлогу, сама вигадала дизайн. Над створенням кімнати працювали всім учительським колективом та батьківською громадою. Як користуватись матеріалами, разом шукали в інтернеті. Як це має допомагати дитині – теж.

Як користуватись матеріалами, разом шукали в Інтернеті. Як це має допомагати дитині – теж

“Белый, синий, а теперь – красный”, – називає Нана вголос кольори, які змінюються на акваріумі.

Нану це заспокоює, як пояснює соціальний педагог пані Анастасія. До того ж, тут вмикають тиху класичну музику та пригадують казки. Поки ми розмовляємо із соціальним педагогом, Нана з фотографом шукають сузір’я. Хтось бачить чашу, хтось – качку.

“Я очень люблю искать созвездия. Это развивает”, – пояснює Нана.

Приходити сюди може будь-хто із учнів школи – не тільки діти з особливими освітніми потребами

Тим часом асистент учителя розповідає, що така кімната у школі – справжня знахідка для дітей і всіх інших. Раніше жінка працювала тьютором (особа, яка реалізовує індивідуальну програму учня, – авт.), робота була схожою. Але не кожен може собі дозволити такі послуги.

Ми прощаємось з Наною.

“Спасибо”, – дякує дівчинка за увагу і кланяється.

КАБІНЕТ КОРЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ: М’ЯЧИК, ШВЕДСЬКА ДОШКА ТА МУЗИЧНІ ІНСТРУМЕНТИ

“Привіт, я – Маша”, – вітаюсь з дівчатками-сестричками в корекційній кімнаті.

“О, і я – Маша”, – тягне руку третьокласниця.

“А меня зовут Анфиса”, – вітається сестричка, ходячи по тонкій дошці, що тренує рівновагу.

Дівчинка затримує погляд на лейкопластирі на моєму пальці.

“Вы знаете, а я люблю обращать внимание на мелкие детали у человека”, – каже Анфіса.

Учениця займається на шведській дошці

Тут з дівчатами займається пан Сергій. Він – корекційний педагог, реабілітолог, вчитель фізкультури, а також – класний керівник, у класі якого є хлопчик з ООП. Зазвичай він працює із сестрами по черзі – так краще знайти індивідуальний підхід. Нині так випало, що Анфіса перед цим заснула у сенсорній кімнаті. Після сну її забрали сюди.

Реабілітолог розповідає, що в цій кімнаті розвивають координаційні рухи, дрібну і загальну моторику. Коли дитина приходить не в настрої, педагог з учнем можуть просто покидати одне одному м’ячика або поговорити. Також можна повисіти на шведській стінці або піти разом з учителем до спортивної зали.

Пан Сергій – корекційний педагог, реабілітолог та вчитель фізкультури

“Наприклад, у мене є Єгор, який любить бадмінтон. Гра його і заспокоює, і тренує. Також є діти, які люблять скакалку. Себто план роботи в мене є, але якщо настрій дитини змінюється, я варіюю його”, – розказує корекційний педагог.

Пан Сергій каже, що все відбувається в ігровій формі. Урок триває 20-25 хвилин. Для кожної дитини з ООП відведений свій час. Заняття організовані для кожної дитини окремо та ґрунтуються на максимальному використанні можливостей учня.

План роботи занять складає реабілітолог за рекомендацією, яку надає інклюзивно-ресурсний центр.

“Враховуючи нозологію дівчаток, проводжу вправи на розвиток координації та спеціальні вправи для покращення якості зору”, – каже пан Сергій і тримає за руку Анфісу, яка вправно переставляє ноги на тонкій дошці.

Маша хоче бути музикантом

Тим часом Маша, яка відмовлялась фотографуватись, дозволяє фотографу зробити кадр її рук, коли вона грає на ксилофоні. Каже, хоче бути музикантом. Анфіса ж хоче бути художником. Вистачить, мовляв, музикантів.

КАБІНЕТ КОРЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ: МЕТОДИКА МОНТЕССОРІ ТА БУКВА “Р”

Логопед пані Оксана та дефектолог пані Юлія в тій самій кімнаті розповідають мені про дошку за методикою Монтессорі. Дітки, відкриваючи різні замочки та пересуваючи деталі, розвивають дрібну моторику. Зі свого боку, дрібна моторика пов’язана з розвитком мовлення.

Дефектолог пояснює, що в неї з дітьми переважно індивідуальні заняття, які тривають 20-25 хвилин. Вона забирає дітей на заняття відповідно до затвердженого розкладу за складеним індивідуальним навчальним планом. Тут вони розвивають пам’ять, мислення та увагу.

Робота з дошкою за методикою Монтессорі

Нині пані Юлія займається з Юрком. Хлопець кидає м’ячик, прив’язаний до мотузки, і має зловити його, стоячи на балансирі. Це – схожа вправа до тієї, якою займався Андрій у кабінеті психолога. Так розвивається координація та увага. Пані Юлія каже: якщо не працювати над цим з дитинства, то для дорослого зробити вправу з нуля майже неможливо.

“Юро, злови, будь ласка, м’ячик 20 разів”, – дає завдання пані Юлія.

Після таких вправ дітям легше концентруватись на заняттях та на шкільному навчанні загалом. За словами дефектолога, такі вправи з нейрокорекції у багатьох корекційних центрах вводять як курс подолання шкільної неуспішності. Це допомагає не тільки дітям з особливими освітніми потребами, а і учням, в яких є проблеми з читанням, письмом та математикою.

“Ну що, Юро? 20 разів уже є?”, – запитує дефектолог.

“Ні, ще 10”, – чесно зізнається хлопець.

Юрко має, стоячи на балансирі, зловити м’ячик 20 разів

До того ж, дефектолог пояснює дітям часові та просторові поняття. Тут можна навчитись орієнтуватись у просторі: праворуч, ліворуч, зверху, знизу. А також – зрозуміти часові поняття: скільки годин у добі, днів у тижні, тижнів у місяці. Заняття з дефектологом проводяться з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини за рекомендацією ІРЦ.

Пані Юлія каже, що спілкується з батьками телефоном, листується у вайбері. Часто надсилає їм фото успіхів дитини або навпаки – просить, аби з чимось попрацювали вдома.

У кімнаті логопед проводить заняття з Тарасом. Нині хлопчик вчиться вимовляти звук “Р”.

“А в мене в годиннику теж є фотоапарат”, – каже Тарасик фотографу, акцентуючи на літері, яку вчить.

Логопед допомагає дитині скоригувати звукове мовлення, збагатити словниковий запас, розвиває граматичні категорії та зв’язне мовлення. Корекційна кімната забезпечена необхідними дидактичними матеріалами.

Я виходжу зі школи і розумію, що так і не дізналась діагнозів дітей, з якими спілкувалась. Тут на це не звертають уваги. У школі всі – рівні.

Читайте також “Разом ми створюємо людину”. Як у київській школі працюють з інклюзією”.

Марія Марковська “Нова українська школа”

Усі фото: Дмитро Ларін

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Позиція Міжнародного фонду “Відродження” може не збігатися з думкою автора.