Теми статті: батькам, вчителям, директорам, закордонний досвід, навчаємось разом, учням
1 Квітня 2019
10 646
0
У фінських школах – розслаблена культура навчання, відсутність стресу і тривоги. Як мотивують, співпрацюють, заохочують і оцінюють учнів? Про все це йшлося на тренінгах у межах проекту “Фінська підтримка реформи української школи”. Їхня мета – ознайомити вчителів пілотних шкіл і тренерів НУШ з фінською системою освіти, різноманітними методами навчання та інструментами оцінювання у Фінляндії.
Журналістка “Нової української школи” дізнавалася, як вчителям у Фінляндії вдається навчати дітей через радість.
У Фінляндії дошкільна і базова освіта безкоштовні. До школи діти йдуть у 7 років, початкова триває з 1 до 6 класу. Зазвичай у класі навчаються близько 20-ти учнів. Викладання, підручники та інші навчальні матеріали, шкільний транспорт і харчування для учнів державних шкіл безкоштовні. Усе це фінансують муніципалітети. Суттєвих відмінностей у тому, як фінансують школи в усій країні, немає.
Для всіх учнів мінімальний рівень вимог до кожного предмету визначає національна освітня програма (курикулум).
Національна освітня програма включає 7 наскрізних компетентностей:
У Фінляндії використовують диференційоване навчання. Воно засноване на потребах і можливостях учнів планувати власне навчання і вибирати різні форми роботи. Диференційоване навчання – це не набір стратегій, а більше філософія і особливий звід принципів: гідні завдання, гнучкість під час формування груп і безперервне оцінювання та коригування. Хоча фінські педагоги визнають: найбільший виклик для них на сьогодні – поведінкові проблеми учнів і саме диференційоване викладання. Адже воно змушує виходити із зони комфорту і учня, і вчителя.
Візитна картка фінської освіти – автономія вчителя. Саме вчитель – головний експерт в освіті, незалежно чи це вибір шкільної програми, підручників, методики викладання або оцінювання учнів. У заклади педагогічної освіти вступають найкращі випускники шкіл. Конкурс на вступ шалений - до 10 охочих на місце. Вчителі всіх рівнів освіти мають ступінь магістра. Саме тому вони можуть брати відповідальність за якість навчання.
У початковій школі фінські вчителі викладають приблизно 590-670 годин на рік (приблизно 800 і 900 уроків відповідно тривалістю 45 хвилин). Це орієнтовно по 4 уроки щодня. Проте загальний робочий час учителів середньої школи становить 32 години на тиждень.
Поза викладанням вони оцінюють успішність і загальний прогрес своїх учнів, готують і постійно вдосконалюють шкільний курикулум, беруть участь у шкільних заходах, пов’язаних зі здоров’ям та добробутом учнів, підтримують школярів, які потребують додаткової допомоги. Чим менше викладацьких годин мають учителі, то більше в них можливостей долучатися до вдосконалення школи, планування курикулуму і власного професійного розвитку в межах робочого часу.
Анні Лоукоміес має 20-річний досвід викладання у 1-6 класах. За її словами, підтримувати зацікавленість у дітей можна багатьма способами:
Будь-яку діяльність слід структурувати таким чином, щоб учні знали про цілі діяльності, мали інструкції щодо діяльності, знали, чого від них чекають, були поінформовані про наслідки невиконання того, що від них очікують. Важливо постійно підтримувати інтерактив між вчителем і учнем.
Підтримки у класі потребують усі учні, незалежно від їхнього рівня підготовки, емоційного стану і настрою. Сарі Махонен, яка має 25-річний стаж викладання у 1-9 класах, каже, що під час уроку часто звертається до учнів: “Що тобі треба для виконання цього завдання, як я можу допомогти?”.
“Хай навіть учень немає відповіді на це питання, діти чутливі до уваги. Їм приємно, що до них звертаються за порадами”, – каже Сарі. Занадто важке завдання викликає занепокоєння, а занадто легке – розчарування.
Персональній роботі з учнем приділяють велику увагу. Учень може рухатися у своєму темпі, не скласти тести, перескладати. Але на нього ніхто не тисне – ані батьки, ані вчителі, ані друзі, ані суспільство. Є школи, де серед 150-ти дітей 80 мають проблеми з розвитком мовлення. Водночас, на запитання “скільки у вас особливих дітей?” директор відповідає: “150. Тому що кожна дитина особлива!”.
Вчитель з однаково рівною інтонацією коментує відмінну і невдалу роботу учнів. Просто фіксує. Це можливо також тому, що викладацьку роботу ніхто не оцінює. Фінські тренери визнають: за всі роки роботи в школі в них не було жодного інспектора чи іншої перевірки. Учнів не підганяють у засвоєнні матеріалу, але чітко дають зрозуміти, де саме перебуває кожен з них і на якому етапі. Це також формує навичку саморегуляції і самооцінювання.
У фінських школах учнів вчать, що помилки – це природно і не слід боятися викликів. Учитель переконує, що кожен учень може навчатися і досягти успіхів: “Я той, ким ще не став!”, “Завжди є речі, яких я не знаю, але це не означає, що не можу навчитися”. Вчителі також кажуть, що їхня роль не в тому, щоб судити, хто розумний, а хто – ні, а в тому, щоб співпрацювати з учнями, щоб робити всіх розумнішими.
Соня Лаїне має 8-річний досвід викладання у 1-6 класах. Розповідає, що раз чи двічі на рік пропонує учням пройти опитування:
Учитель вільний застосовувати свої сильні сторони – музику, малювання, фізичні вправи, театральні постановки тощо. Для цього потрібно вчитися правильно організовувати простір у класі. Діти по-різному сприймають і запам’ятовують інформацію. Одні – у русі, інші – малюючи чи співаючи.
Чимало вчителів починають вводити openspace – відкритий простір. Вони використовують меблі для трансформації приміщення, додають в інтер’єр яскраві кольори, вигадують різноманітні форми для індивідуальної і групової роботи. І чимало цих рішень беруть на озброєння дизайнери, проектувальники і виробники меблів.
Часто школи декларують місто своїм основним освітнім простором, і уроки можна побачити повсюди – на вулиці, у музеях, на фабриках.
Фінським школярам задають домашні завдання. Але небагато і цікаве. Офіційних рекомендацій щодо обсягу домашніх завдань немає.
Соня Лаїне розповідає, що якось дала завдання школярам 6-го класу – розробити проект, в якому діти мали дослідити і аргументувати, чи можна розмістити всіх мешканців планети в одному з найбільших озер Фінляндії. Школярі таким чином самостійно дізнавалися цікаві факти: кількість людей, що населяє земну кулю, як враховувати їхні розміри, яке найбільше озеро Фінляндії, як вирахувати його площу і таки з’ясувати, яким чином розмістити людей на цій площі.
Під час виконання цього завдання у дітей виникало паралельно безліч запитань – а чи можливо взагалі зібрати людей в одному місці, скільки часу треба австралійцю, щоб дістатися Фінляндії, на кого він тоді залишить свою страусину ферму…
Phenomena-based learning – це метод навчання, що побудоване не навколо шкільного предмету, а явища). Причому явище часто пропонують самі діти. Це може бути історична подія, особистість, гостра і актуальна тема для громади чи навіть цілої планети. Цей метод не обов’язковий до застосування, як і будь-який інший. Учитель вільний обирати, керуючись потребами та інтересами дітей, але в межах національної освітньої програми.
За даними міжнародних досліджень (OECD, 2014), фінські учні початкової та базової школи найменше завантажені домашніми завданнями серед однолітків з усього світу. Фінські школярі не відвідують приватних репетиторів чи додаткових уроків поза пропонованими в школі.
Початкові школи мають організовувати для наймолодших учнів післяурочні заняття і бажано – пропонувати навчальні або відпочинкові клуби для старших. 15-річні фінські учні присвячують домашнім завданням менше часу, ніж будь-хто з їхніх ровесників в інших країнах. Проте, якщо вчитель бачить, що учень систематично не виконує домашнє завдання, то повідомляє про це батькам.
Фінські школи дотримуються ідеї мінімального освітнього втручання, яка передбачає, що в середовищах без нагляду учні можуть навчатися самостійно та допомагати одне одному.
Ольга Головіна, “Нова українська школа”
Титульне фото: автор – alexraths, Depositphotos
Обговорення