Теми статті: батькам, вчителям, директорам, учням
25 Березня 2020
3 197
0
Минулого року вчителька Нещеретівської ЗОШ (Луганська область) Євгенія Кіященко взяла участь у проєкті “Школа як осередок соціальної згуртованості та стійкості в громаді” від Британської Ради.
Євгенія розказала “Новій українській школі”, як зробила в сільському клубі квест-кімнату, познайомила активістів із сусідніх сіл і планує провести спільні заходи.
Євгенія Кіященко працює в Нещеретівській школі третій рік, викладає інформатику. Раніше, до декрету, вела гуртки комп’ютерного і технічного дизайну в будинку дитячої та юнацької творчості.
Каже, що ідея зареєструватись на програму від Британської Ради належала директорці. Мовляв, їй сподобалося, що в ній є три напрями: Learning Hub (освітній хаб), “Активні громадяни” і Core skills – підвищення кваліфікації вчителів.
Learning Hub – це неформальний простір навчання для учнів, учителів і всієї громади. Core skills – тренінгова програма для вчителів, щоб надати їм ефективні методики роботи з учнями. “Активні громадяни” – проєкт для розвитку громадянського середовища та можливості впроваджувати позитивні соціальні зміни у громаді.
“У мене вже був досвід проєктів – ми організували в сільському клубі центр “Кенгуру” з арт-терапією, логопедичними заняттями і різними тренінгами, – розповідає пані Євгенія. – Тому я погодилася стати фасилітаторкою проєкту “Активні громадяни”. У межах програми Євгенія створила і стала менеджеркою проєкту соціальної дії “Будівельники громади”.
Євгенія взяла участь у навчанні про соціальну активність і написання та реалізацію проєктів.
“Нам і раніше в ОТГ розповідали, як писати проєкти, але все, що я там дізналася – крихти, порівняно з тим, що дає Британська рада”, – каже вчителька.
Учасники відвідали два тренінги. “Я це називаю “пожував і в рот поклав”. Усе по поличках. Нам розтлумачили кожне поняття, розказали, як визначити головне”.
Після цих тренінгів Євгенія провела тренінги для старшокласників і вчителів у своїй та сусідніх школах. А тоді – для всіх директорів району: про те, як формулювати і подавати заявку донорам.
“Хвилювалася, бо молодша за директорів удвічі, а буду їх вчити, – ділиться вчителька. – Але зустріли мене на “ура”.
“У нас була тривала проблема: подаєш проєкт (на конкурс Британської Ради – ред.), а він не проходить. Або тому, що нема співфінансування, або через те, що немає молодіжної ради, – розповідає Євгенія. – І от знайшлися п’ять людей, ми створили молодіжну раду. Подумали, що можна познайомитися з активістами кожного села. Майбутнє ж – за молоддю. Отак виникла ідея проєкту”.
Цей проєкт і вирішили подати на конкурс. За умовами, Британська Рада може надати 15 тисяч гривень на реалізацію ідеї.
Попередньо вчителька запитала голову ОТГ: “Оплатите активістам поїздку до нас?”. Погодився.
Пані Євгенія знала активістів лише з одного села. Але, каже, вони всі на виду, на місцях їх знають, тому їх спрямували до неї. У межах проєкту відбулися чотири квести і чотири ігрові зустрічі.
“Хоч ми й дорослі, але спілкуватися нам краще, як і дітям – у грі. Тому перше, що ми робили – грали у гру для знайомства”, – пояснює вчителька.
Серед активістів є підприємці, вчителі, старшокласники. Вікові категорії – різні. Інколи це 9 клас, а інколи – вчителі і вихователі.
“Але коли зачиняються двері, я кажу: “Видихніть – за цими стінами всі рівні. Я нікому не дозволю самостверджуватися за чийсь рахунок”. На початку діти були трохи сковані, але потім стало легше”.
У квесті беруть участь п’ять людей із села, де живе пані Євгенія, і стільки ж – із сусіднього. Зустрічаються у клубі на базі центру “Кенгуру”.
“Але не лише граємо, а й обговорюємо локальні проблеми”, – зазначає активістка.
Каже, що молодь її “штурмує”: усі хочуть потрапити на квест, адже ніде поблизу такого немає.
Легенда кімнати така: “У 2008 році нам пообіцяли ремонт клубу. Приїхала бригада будівельників. Робота тривала два місяці і зупинилася. Ніби-то через кризу. Зникли матеріали. Ми ведемо гостей у кімнату, де були будівельники. І кажемо, що, крім матеріалів, зникли також двоє хлопців із бригади. Завдання – за годину знайти ключ і вийти”.
У кімнаті повністю відтворена атмосфера будівництва: є муляж будівельника в касці, старі інструменти, на стінах – червоні відбитки рук. Є підказки, невидимі чорнила, ультрафіолетовий ліхтар.
Частину цього всього село зробило за кошти Британської ради, частину – самі.
“Через годину люди виходять з кімнати шалені від емоцій!” – радіє Євгенія.
“Це спілкування у грі, – пояснює вчителька. – Ми грали у гру “Світ громад”: вона дає розуміння, як відбувається розподіл бюджету в громаді, як прокачати своє село, де йти на ризики, а де – не варто. І ти усвідомлюєш важливість соціальної згуртованості: підтримуєш ти – підтримують тебе – є результат. Якщо ти закритий – нічого не буде”.
Також грали у “Колесо життя”. Це психологічно-метафорична гра. Допомагає виявити прогалини в особистих питаннях – як-от стосунки, здоров’я чи робота.
Пані Євгенія каже, що її село дуже “прокачане”, адже мешканці багато в чому брали участь, навчилися вигравати проєкти (наприклад, той же центр “Кенгуру”.
“Тому дехто вважає, що ми зазналися. В інших не все так класно. Тому ми запланували два спільні заходи, але не в центрі громади, а у двох селах на периферії. Кожне село матиме змогу представити свого співака, танцівника чи інший талант. І людям цікаво, що це буде щось непримусове”.
Мета – показати, що навіть із малими затратами можна жити в мирі й у задоволення, спілкуючись та вигадуючи щось нове.
“Що не треба чекати манни з небес. Усе можна зробити самим”, – додає Євгенія.
Завдяки проєкту вони не тільки знайшли партнерів, але й подружилися з колегами з Закарпаття. Разом з ними і школою із Львівщини будуть подавати до Британської Ради ще один проєкт. Євгенія поки не ділиться деталями, але відомо, що він буде присвячений екології.
Надія Швадчак, “Нова українська школа”
Усі фото надані Євгенією Кіященко
Проєкт “Школа як осередок соціальної згуртованості та стійкості в громаді” реалізовується Британською Радою в Україні у партнерстві з Міністерством освіти та науки України за фінансової підтримки Посольства Великої Британії в Україні.
Обговорення