Теми статті: батькам, вчителям, директорам, дистанційна освіта, закордонний досвід, учням
12 Травня 2020
24 120
0
Публікуємо переклад статті в англійському виданні The Economist.
COVID-19 закрив школи у світі. Троє з чотирьох дітей проживають у країнах, де закрилися школи. Стався безпрецедентний зрив шкільного процесу. Якщо він не закінчиться найближчим часом, його вплив на свідомість дітей і молоді може бути руйнівним.
Під час деяких епідемій тримати дітей удома – це розумне рішення; діти є активними розповсюджувачами таких захворювань, як сезонний грип. Однак, за попередніми висновками, діти менш схильні до передачі вірусу COVID-19. Закриття шкіл може принести певну користь для уповільнення поширення хвороби. Але виникають ризики більших втрат – у розвитку дітей, добробуті родин, економіці країн.
Кілька країн, наприклад, Данія, поступово відкривають школи. Інші, зокрема й Італія, кажуть, що не робитимуть цього до осені. В Америці, незважаючи на нещодавні заклики президента Дональда Трампа щодо відкриття шкіл, більшість штатів планують утримувати свої аудиторії закритими до кінця навчального року – а, можливо, і довше. Це помилка. Тоді як країни спрощують соціальне дистанціювання, школи повинні бути одними з перших місць, де це можна було б реалізувати.
Розгляньмо витрати через заборону дітям іти до школи. Жодна батьківська турбота чи відеоконференція не можуть замінити викладачів із реального життя чи соціальних навичок, які діти здобувають на ігровому майданчику. Навіть у країнах, які мають кращу підготовку до електронного навчання, таких як Південна Корея, віртуальна школа є гіршою, ніж реальна.
Найбільше страждають діти з бідних родин і країн. Уроки в Zoom мало корисні, якщо у вашому будинку немає швидкісного Wi-Fi або якщо вам доводиться сперечатися з трьома братами чи сестрами за один телефон. У заможних родинах часто батьки є освіченими, і вони пропонують своїм дітям допомогу у виконанні домашніх завдань. Бідніші сім’ї, здебільшого, не можуть цього робити.
У звичайний час школа допомагає вирівняти ці умови. Проте в ситуації, що склалася, зростатиме розрив у досягненнях між заможним та робочим класами. За одним дослідженням, американські восьмирічні діти, навчання яких припинилося через карантин, можуть втратити здобуті знання з математики до осені, оскільки вони не зможуть вивчити новий матеріал і забудуть багато того, що вже знали.
Школа стосується й батьків – особливо тих, у кого маленькі діти. Ті, хто працюють удома, – менш продуктивні, оскільки весь час відволікаються на потреби, капості, ігри своїх дітей. Ті, хто працюють на роботі, повинні попіклуватися про те, хто доглядатиме за дітьми в час їхньої відсутності. А оскільки за дітьми здебільшого доглядають матері, вони можуть втратити роботу, поки школи залишаються закритими.
У бідних країнах ціна закритих шкіл ще вища. Школи там часто пропонують безплатні обіди, рятуючи від недоїдання, і є центрами для щеплення від інших захворювань. Учні, які зараз залишаються вдома, можуть ніколи не повернутися до шкіл. Краще знову відкрити школи, щоби батьки могли заробляти, а діти могли навчатися.
Для багатьох очевидним аргументом, чому школи мають залишатися закритими, є факт, що COVID-19 може бути смертельним. Батьки не хочуть, щоби їхні діти заразилися чи перенесли інфекцію до бабусь-дідусів.
Хоча діти дуже чутливі до грипу, COVID-19 відрізняється. Два дослідження з Китаю, які простежували контакти заражених людей, з’ясували, що ймовірність заразитися в дітей менша, ніж у дорослих. Якщо ж вони захворіли, то ймовірність того, що вони помруть від коронавірусу у 2000 разів менша, ніж у людей, старше 60 років.
Також немає жодних доказів того, що діти, які перехворіли на COVID-19, “мовчазно” розповсюджують недугу. Дослідники Ісландії та Нідерландів не виявили жодного випадку, коли дитина принесла вірус у свою сім’ю. Минулого тижня Європейський центр профілактики та контролю захворювань, Агентство громадського здоров’я Європейського Союзу заявили, що передавання інфекції від дитини до дорослого “є нетиповим”.
Деякі з цих висновків базуються на невеликій вибірці. Можливо, дітей не розглядали як поширювачів інфекції, бо школи одразу ж закрилися на карантин (а не через те, що діти не є загрозою). Можливо, вони почнуть поширювати хворобу на дитячому майданчику.
Тож школи мають відкриватися поетапно. Найменшим дітям слід повернутися першими – до ясел та початкової школи. Діти в цьому віці мають найбільш спраглий мозок, і видається, що вони найменше наражаються на ризик. Вони також потребують найбільше часу своїх батьків. Водночас, вони найменше можуть дотримувати дистанції, тож класи варто ділити на два.
Ті, хто мають складати іспити, повинні прийти до школи наступними. Кілька країн скасували важливі тести; інші відклали їх. Учні старшої школи в більшій зоні ризику, ніж молодші. Але вони можуть краще слідувати новим правилам. Соціальне дистанціювання можливе в середній і старшій школах, особливо якщо кількість учнів там невелика.
Відкриття шкіл потрібно буде моніторити. Вчені повинні коригувати правила за необхідності. З дітьми, які змушені залишитися вдома, школи повинні прямо контактувати. Потребуватимуть підтримки і вчителі. Ті, хто найбільш уразливий до інфекції, наприклад, діабетики, повинні навчати дистанційно. Решті потрібні рекомендації щодо гігієни та соціального дистанціювання. Їх слід регулярно перевіряти на COVID-19.
Уряди, цілком зрозуміло, дуже побоюються, що матимуть вигляд босів, які всім керують. Крім того, жоден політик не хоче ухвалювати рішення, яких не будуть дотримуватись. Франція розглядає можливість відкриття шкіл, але передбачає добровільне відвідування. Проблема такого підходу полягає в тому, що він може посилити нерівність у навчанні. Нещодавнє опитування свідчить, що 48% забезпечених сімей відправлять своїх дітей до школи. Серед бідних таких 17%.
З початком локдауну у Великій Британіх понад 500 000 дітям із сімей зі складними життєвими обставинами дозволили ходити до школи, включно з дітьми з особливими освітніми потребами. Погодилися лише 5%.
Найкращим підходом було б використовувати правила відвідування шкіл дуже делікатно. Наполягати на тому, що освіта є обов’язково. Але не накладати одразу штрафи на наляканих батьків. Особливо, якщо в цих батьків є причини побоюватися інфекції. За мірою того, як діти повертатимуться до класів, батьки побачать, що це безпечно. І повернуться до ідеї, що варто відправити дітей до школи.
Урядам варто допомогти дітям наздогнати втрачені уроки. Наприклад, запровадити безплатні літні школи. І, звісно, скоротити канікули, натомість зробившими довшими дні навчання.
Відкриття шкіл може мати вигляд нерозважливого експерименту з життям дітей. Насправді це вправа на балансування ризиків. Адже школи є найбільш потужними двигунами для соціальної мобільності в будь-якому суспільстві. Пустіть до них дітей і дайте їм можливість вчитися.
Дивіться також наші матеріали про дистанційне навчання
“Нова українська школа”
Титульне фото: автор – AllaSerebrina, Depositphotos
Обговорення