Як знайти школу “світового рівня”: 5 порад від Аманди Ріплі

У пошуках відповіді на запитання, чому освітні системи в одних країнах показують успіхи, а в інших ні, – авторка книги “Розумники“ відвідала сотні шкіл у різних куточках світу. Та щоб знайти – треба знати, на що дивитись…

1. Поспостерігайте за учнями

Дні відкритих дверей, переважно, не приносять користі, – пише Ріплі. Витрати на одного учня теж не показові, бо “найрозумніші” країни світу витрачають на одного учня менше, ніж, до прикладу, США. У цих країнах також більші класи, тож кількість учнів у класах не є визначальною, коли йдеться про якість. Високі бали з тестувань теж ні про що не говорять, бо їх важко розшифрувати: незрозуміло, якої якості тест і наскільки школа примножує знання, отримані дитиною вдома.

Найкращий спосіб оцінити школу – відвідати урок, щоб поспостерігати за учнями.

Потрібно дивитися, чи всі учні зацікавлені. При цьому, дисципліна не має значення, бо діти можуть навчатись, щось обговорюючи між собою. Як діти реагують на ваш прихід? Якщо їм цікаво на уроці, вони не звертатимуть на вас уваги. Якщо ж навпаки, то вони весь час обертатимуться до вас.

Можна навіть зайти до декількох класів і подивитись, скільки дітей нудьгують – наприклад, малюють щось або роздивляються вікно. Якщо один-два з 25-30 учнів, то це нормально. Але якщо ви знайдете близько десяти таких дітей, то це – погана школа.

Не зосереджуйтесь на оцінюванні вчителя. Важливо, що думаєте про нього не ви – а діти.

2. Поговоріть з учнями

Щоб зрозуміти, що дитина думає, треба ставити розумні запитання. Не запитуйте: “Тобі подобається цей учитель чи школа?” – це те саме, якщо незнайома людина запитає вас, чи вам подобається ваш начальник. І в будь-якому випадку любити вчителя не означає, що він добре вчить.

Формулюйте конкретні запитання: “Що ти зараз робиш? Чому?”. Найважливішим запитанням є саме “чому?” – адже діти можуть відповісти на перше, а на друге не знати відповіді.

Важливо пам’ятати: щоб діти сприймали школу всерйоз, їм щоденно треба нагадувати про її призначення - навчання. Тому учні у хороших школах знатимуть відповідь.

Запитуйте також: “Чи ви багато вивчаєте щоразу на цьому уроці? Учні на цьому уроці поводяться зазвичай так, як хоче вчитель? Ви зайняті на уроці, не марнуєте час?”.

Ще одне визначальне запитання: “Що ти робиш, коли щось не розумієш?”. У вимогливих класах діти знають відповідь на нього.

Якщо ж школа сама збирає відгуки учнів про навчання, ставлячи подібні запитання, – то це хороша ознака.

3. Послухайте, що говорять батьки

Зверніться до батьків з проханням розказати про слабкі сторони школи. Якщо вони кажуть, що беруть участь у шкільному житті, – запитайте, як саме.

Як правило, участь у ярмарках та змаганнях не поліпшує навчання. Директори хороших шкіл заохочують батьків працювати з дітьми вдома (наприклад, читати разом та обговорювати прочитане), а не брати участь у позакласних активностях.

4. Не зважайте на глянець

Користь високотехнологічних іграшок для навчання не доведена.

Комп’ютери найкорисніші, якщо вони заощаджують час і гроші, допомагаючи з’ясувати, що діти знають і хто потребує допомоги. А видавати учням дорогі бездротові пульти для голосування немислимо у більшості країн – чудово спрацьовує піднімання рук.

У більшості країн з найефективнішими системами освіти в класах майже немає техніки. Ці країни більше приділяють увагу педагогіці, оплаті праці та справедливості, надаючи допомогу учням, які її потребують.

5. Ставте складні запитання директору

Розпитуйте так, як цікавились би на співбесіді, якби влаштовувались на роботу. Важливо розібратись у пріоритетах школи. Наприклад:

“Як ви обираєте вчителів?”

Ріплі пише, що в США низькі стандарти педагогічної освіти – до педагогічних коледжів можна вступити з низькими результатами, а на виході від вчителів не вимагають глибоких знань з предмету та професійної підготовки. Тому директор є фільтром, який пропускає або не пропускає вчителів. Це твердження актуальне й для України.

Запитайте, чи директор може сам призначати вчителів, чи перевіряє, як кандидат проводить уроки, – радить Ріплі.

“Як ви покращуєте якість викладання?”

Що детальнішою буде відповідь, то краще. Запитайте, як у цій школі допомагають учителям співпрацювати між собою, обмінюватись досвідом, і які керівні ролі отримують її найкращі вчителі.

“Як ви оцінюєте власні успіхи?”

Якщо ви чуєте довгу відповідь, яка складається з розрізнених частин, – можливо, ви опинилися у посередній школі без місії. Недостатньо, якщо директор спирається лише на результати тестування та кількість учнів, які завершують навчання.

Важливо, щоб директор розумів, як оцінити результати, що не можна виміряти. Іншими словами, звідки в школі знають, що навчають учнів мисленню вищого рівня та розв’язанню проблем, які вони ніколи не зустрічали раніше? Звідки там знають, що навчають дітей навичкам – самоконтролю, чесності, наполегливості? Чи запитують вони учнів, що треба змінити, і чи впливає це на їхню роботу?

Найкращі освітяни знають, куди йдуть, мають способи визначити правильність обраного напрямку та постійно удосконалюються.

“Як ви визначаєте, що працюєте достатньо вимогливо? Як піднімаєте планку, аби з’ясувати, на що здатні діти?”

Який рівень знань з різних предметів вимагається від дітей у тому чи іншому віці? Які активності відбуваються в класі? Яка залученість до освітнього процесу вимагається від батьків? Яка підготовка та які якості мають бути в людини, щоб працювати в цій школі?

Якщо більшість відповідей вас задовольнить – то знайте, ви щойно знайшли школу “світового рівня”. І зовсім неважливо, в якій країні вона розташована.

Вікторія Топол, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – racorn, Depositphotos