Теми статті: англійська мова, батькам, вчителям, директорам, учням
5 Серпня 2020
1 926
0
“Участь у таких проєктах загартовує,” – говорить класна керівниця 6 класу та психологиня Наталія Хольматова. Вона працює у Сватівській загальноосвітній школі (Луганська область) №8 і 11–12 липня взяла участь у Хакатоні Активних Шкіл від Британської Ради.
Карантин та дистанційне навчання неабияк вплинули на те, як відбувався навчальний процес у школах і яким був психоемоційний стан учителів, батьків і самих учнів. Та онлайн-формат уже не настільки незвичний, і хакатон продемонстрував, що екран комп’ютера не є перепоною для нових проєктів.
Участь у ньому взяли 37 команд із Закарпатської, Донецької та Луганської областей. У перший день вони обговорювали спільні для всіх проблеми та шукали для них рішення. Це стало основою для подальшої роботи – створення проєкту соціальної дії та подачі заявки на фінансування.
Британська Рада підтримує регіональні ініціативи й у межах хакатону фондує проєкти сумами до 50 тисяч гривень. Проєкти фінансуються за підтримки Посольства Великої Британії. Цього разу команд-переможців було сімнадцять.
Журналістка “Нової української школи” поспілкувалася з лідерками трьох команд, які виграли фінансування.
В. о. директора Довжанського ліцею Марія Параска розповідає, що в такому проєкті, ще й в онлайн-форматі, вона та її команда брали участь уперше. У команді було шість людей – три вчительки, мама, учениця 11 класу та представниця місцевої ради.
“Ми не впораємося – таким було наше перше враження. Ми відвикли працювати разом, бо пів року дистанційного навчання дуже вплинули на це. Але нам вдалося мобілізуватися”, – розповідає пані Марія.
Проєкт, з яким вони прийшли на хакатон, спершу мав вигляд двох слів у аплікаційній формі: “три зони”. Йшлося про оформлення трьох допоміжних взаємодоповнювальних зон на шкільному подвір’ї.
Школа має потребу в додатковому просторі, адже попри потужність навчати 450 учнів, там навчаються 770 із цього та сусідніх сіл. Аудиторій не вистачає, а тому потрібно було мислити в іншому напрямі. Так, після двох днів активної роботи з фасилітаторкою та менторами, у команди пані Марії викристалізувався проєкт “Школа рівних можливостей “Grow Up Together””.
Трьома зонами, про які йшлося вище, є “Амфітеатр-лекторій”, “Експериментаніум-майданчик” та “Рекреаційна зона”. Там можна буде навчатися, проводити майстер-класи, грати вистави, доглядати за рослинами, відпочивати та бавитися в ігри. Довжанський ліцей тепер є опорним закладом для Іршавської ОТГ, а тому планує використовувати цей простір не лише для учнів, а і для всієї громади.
“Проєкт має бути унікальним, щоб отримати фінансування. Ми смикали всіх експертів [хакатону] й питали, як би зробити його таким. Отримували слушні і влучні відповіді. Інакше ми би не змогли реалізували те, що запланували”, – відгукується про допомогу менторів і експертів пані Марія.
Вона згадує, як менторка допомагала скоротити до кількох абзаців те, що хотілося розписувати на кілька сторінок, як команда телефонувала в неділю ввечері в різні магазини, аби дізнатися орієнтовні ціни і скласти бюджет проєкту, а також, як два дні поспіль вони засиджувалися до опівночі й за пів години до завершення терміну подачі все-таки надіслали заявку.
За три дні – результат. Пані Марія каже, що вони й уявити не могли, що виграють, але наступного ранку усвідомили, яку відповідальність узяли на себе і скільки доведеться працювати.
Відповідно до умов хакатону, проєкт треба реалізувати до кінця вересня. Школа вже розпочала будівельні роботи й покладається на допомогу громади. Громада велика – отже, впораються, переконана пані Марія. Вона завершує:
“Така спільна робота, коли батьки, вчителі та громада долучатимуться до нас, має свої плоди. Якщо люди побачать результати спільної праці, вони не даватимуть дітям нищити цей простір”.
Пані Марія переймається за те, щоби громада (та учні й учениці школи зокрема) цінували те, що мають, і прагнули створювати нове. Саме тому для неї так важливо, аби цей проєкт вони реалізовували не самотужки, а з допомогою громади.
Школа, де працює Наталія Хольматова, раніше брала участь у проєкті “Молода енергія громад” та виграла грант на створення телевізійної студії для учнів та учениць школи. У дітей є відеокамери, ноутбуки для монтажу та повна свобода дій. Пані Наталія розповідає, що фактично дітям є, де вчитися й розвиватися, а де відпочити – немає.
“Коли взимку батареї теплі, учні сидять на них. Нам захотілося облаштувати це місце. На перервах діти завжди в коридорах, бо в нашій школі кабінетна система (учні йдуть до вчителя, а не навпаки, – ред.). У коридорах у нас тенісні столи: хтось грає, а хтось спостерігає. Це все”.
Проєкт “DSD Zone” (Do Something Different Zone), який школа розробляла під час хакатону, має на меті спонукати учнів та учениць спілкуватися між собою й навчати їх відпочивати якісно. Пані Наталія переймається, що через ґаджети діти не бачать одне одного, не вміють висловлювати свої думки та проявляти повагу. Тому на противагу інтернету вона хоче запропонувати дітям спортивні активності та різноманітні ігри в облаштованому просторі у вестибюлі.
Сватівська ЗОШ № 8 має великі і просторі коридори та є найбільшою в місті. Адміністрація закладу запрошувала раніше художників, аби ті розмалювали стіни. Та для створення затишку необхідно завершити облаштування вестибюлю.
Як порівняти з тим, як команда виграла попередній грант на облаштування телевізійної студії, цей хакатон видався учасникам непростим. Хоч Наталія розповідає, що карантин та дистанційне навчання спонукали вчителів опановувати нові програми, з Microsoft Team й Miro, у яких відбувався хакатон, команда зіткнулася вперше.
“Перші два дні ми були дуже втомлені. Ми собі думали: “Хочеться не здатися, щоби досягнути мети”. Здатися ми не можемо, бо хто, як не ми? З цим відчуттям ми йшли впевнено”.
І перемогли.
Тетяна Мамкіна викладає англійську мову в Добропільській спеціалізованій школі №4. Разом із двома батьками вони були командою, яка здобула перемогу на хакатоні.
Проєкт “Публічний мультифункціональний простір “Клуб.Ок””, з яким команда брала участь у хакатоні, поставив ціль облаштувати для батьків учнівства, сусідів району та громади загалом місце, де вони могли би проводити разом час.
“Увесь район – це діти нашої школи”, – каже пані Тетяна, а тому впевнена, що на цей проєкт відгукнуться багато людей.
“Простір перед школою не повністю забетонований, у нас там уже є кілька дерев. Ми вирішили озеленити його, поставити лавки, столи для настільних ігор та сцену”, – додає вчителька.
Сцена, яку збудують поряд зі школою, буде новим місцем проведення шкільних подій і не тільки. Кожен охочий зможе скористатися нею. Команда навіть попередньо домовилася щодо занять йогою та фітнесом: тренери проводитимуть їх на волонтерських засадах.
З такою ідеєю та підтримкою з боку адміністрації школи команда прийшла на хакатон. Спочатку ідея була сирою та ентузіазму взагалі не було, згадує пані Тетяна. Однак, коли вони почали працювати з менторами та експертами й розвивати ідею, таки закохалися в неї. Емоції від новини про перемогу, звісно, були надзвичайними:
“Отже, таки можемо! Отже, ми таки здатні! Два дні важкої роботи, три дні очікування на результати – і проєкт підтримано!”
Одразу ж після оголошення переможців хакатону пані Тетяна з командою обдзвонили колег, поділилися новиною з батьками учнів, сусідами та громадою – “з тими, хто розуміють користь простору”. Старші люди об’єднуються навколо цього проєкту й готові долучатися, аби встигнути реалізувати його до кінця вересня.
Розповіли про проєкт і учням. Щойно дізналися, вони самі запропонували допомогти творити свої школу та місто.
Валерія Діденко, спеціально для “Нової української школи”
Титульне фото: автор – artisticco, Depositphotos
Проєкт “Школа як осередок соціальної згуртованості та стійкості в громаді” реалізовується Британською Радою в Україні у партнерстві з Міністерством освіти та науки України за фінансової підтримки Посольства Великої Британії в Україні.
Обговорення