Чотири уроки гуманності. Як у львівських школах дітей вчать спілкуватись з тваринами

Чому не можна хапати собак за лапи, навіть з любов’ю, скільки коштує утримувати вдома песика, і як розпізнавати емоції тварин. Цьому вже рік вчать семикласників у всіх львівських школах. Освітньо-просвітницький проект “Маленький принц. Львів, що любить тварин” впроваджують у рамках курсу з біології.

Ми поговорили з розробниками курсу про те, чому ці чотири уроки потрібні, як вони допоможуть зменшити кількість безпритульних тварин та чому покликані навчити дітей.

Чотири уроки про гуманність

Поясни, як ти розумієш вислів “Ми маємо бути відповідальними за тих, кого приручили”. Це перше завдання, яке отримують школярі в рамках курсу. Тут же є і вправа мозковий штурм “Яке значення мають коти та собаки в житті людини?”. Мозковий штурм, банк ідей і багато вільного місця для того, аби записувати власні думки ‒ так виглядає робочий зошит.

Зошит – це основний інструмент для навчання. Його, а також посібник для вчителя, розробили методистка Навчально-методичного центру освіти Львова Валентина Олійник, засновник онлайн-академії гуманної освіти Олександр Богачик та координаторка проекту Катерина Ковалюк.

Основа курсу – це контент від онлайн-академії гуманної освіти, англійських фондів Nature Watch та Dog Trust. На основі цих матеріалів, а також консультацій з зоопсихологом і ветеринаром, методистка розробила вправи для вчителів та школярів.

“Мозковий штурм, банк ідей і багато вільного місця для того, аби записувати власні думки ‒ так виглядає робочий зошит”.

“Ми не відступали від програми. В курсі 7 класу визначені теми, серед яких є взаємодія людини і тварини, етичне ставлення до тварин, значення тварин в природі та житті людини. І в межах цих тем ми розробили ці чотири уроки та нову методику”, – розповідає Валентина Олійник. Ці чотири уроки діти проходять у травні, бо саме тоді – програмні теми про взаємодію з тваринами.

Те, що цей курс інтегрований в уроки з біології, дозволяє йому бути, по-перше, в межах програми, а по-друге, не створювати дітям додаткового навантаження. А ще це не потребує грифу МОН, тому його було не так важко впровадити. Фактично ці чотири уроки є методичною рекомендацією в межах дійсної програми.

Небезпечні обійми

Нині курс складається з чотирьох занять: Взаємодія людей і тварин, Потреби та добробут тварин, Безвідповідальне ставлення до тварин та його наслідки і уроку-квесту Ми відповідальні за тих, кого приручили. Під час цього квесту дитина, має розібратися з тим, що робити в конкретній ситуації ‒ наприклад, якщо кицька вистрибнула з вікна, то потрібно її знерухомити, віднести до ветеринара.

Головна ідея курсу, каже координаторка проекту Катерина Ковалюк, – навчити дитину комунікувати з тваринами та ставитися до них відповідально.

“Нас у школі навчають будові тварини, ареалів проживання, а як взаємодіяти? Ми залучили зоопсихолога, яка розповіла про емоції тварин, зокрема собак. Ми рідко думаємо про те, що конфлікти з тваринами на вулиці і вдома трапляються через те, що в нас із собаками різна мова тіла, емоції. А якщо діткам передати базові знання про те, як не дратувати, не робити шкоди, то буде менше і побутових конфліктів”, – пояснює координаторка.

“Головна ідея курсу – навчити дитину комунікувати з тваринами та ставитися до них відповідально”.

Одна із вправ, скажімо, пояснює дитині, що в собаки є так звані зони агресії, смерті, контакту, задоволення, довіри, м’якої агресії. І кожна частина тіла відноситься до певної зони.

“Коли в природі собаки чи вовки нападають один на одного, то перегризають горло. А коли ти так робиш несподівано, особливо до чужого собаки, то ти посилаєш сигнал небезпеки – і це провокує конфліктну ситуацію. А діти люблять обіймати тварин, особливо великих собак. Відповідно, ці знання необхідні для елементарної безпеки. Або, наприклад, лапи. У природі собаки та вовки гризуть один одному лапи – щоб жертва не могла втекти. І коли ми просто хочемо взяти за лапку, то знову посилаємо тварині сигнал про небезпеку”, – каже Катерина.

Біоцентризм

Знання про те, як пес реагуватиме на доторки, чи як розпізнати емоції тварини ‒ це історія про взаємодію. Але про взаємодію в її практичному розумінні, а не теоретизованому.

“Цей курс розвиває компетенції, якщо говорити педагогічною мовою. Він дає не просто знання, а такі, які ґрунтуються на вміннях і навичках. Це те, чого прагне зараз українська школа – відійти від нагромадження знань в головах, і перейти в практичну площину”, – пояснює методистка.

Тому для того, аби запровадження цього курсу в школах було ефективним, найперше почали працювати з учителями. Для них регулярно влаштовують тренінги. Торік, скажімо, новій методиці навчали 230 вчителів з усього Львова.

“Торік новій методиці навчали 230 вчителів з усього Львова”.

“Саме вчитель – це половина успіху. Вчитель має розуміти, як викладати цей курс. Тут зовсім інша концепція, а не така, як була в Радянському Союзі, де саме людина була вінцем природи. Тут біоцентризм, де в центрі всього є життя: людини, тварини, будь-якої живої істоти. І воно є рівним. Будь-яка жива істота має свої права, свободи”, – говорить координаторка.

За її словами, вчитель тут є більше модератором уроку, а не викладачем у класичному розумінні. Він ділить дітей на групи, дає завдання і готовий багато слухати.

Гроші на щеплення

Скільки коштує той песик? Домашнє завдання із такою назвою вимагає математичних умінь. Семикласник має порахувати, скільки грошей потрібно на утримання та догляд одного собаки. Серед витрат ‒ корм на місяць, ошийник та повідок, іграшки, щорічні щеплення, постіль, щітки та миски, совок для того, щоб прибирати за песиком надворі, жетон та мікрочіп для ідентифікації тварин.

“Утримувати собаку – це ж насправді тисячі гривень. Відповідальний власник, який вакцинує, годує, превентивно водить до ветеринара, купує якісь аксесуари і так далі, витрачає на це багато коштів. І діти задумуються – завести собаку дорого, це вимагає багато часу, дві години на день треба гуляти. Мені здається, що хтось з цих діток та їхніх батьків завдяки цьому курсу відповідально заведе тварину, а хтось відповідально не заведе. І це теж неабияк важливо”, – пояснює Катерина.

“Хтось завдяки цьому курсу відповідально заведе тварину, а хтось відповідально не заведе”.

Крім того, тут ще важливий і інший момент, наголошує методистка. Такі завдання дозволяють залучати батьків, адже дитина, вочевидь, піде з питаннями про вартість корму чи щеплень саме до них.

“Виходить так, що цей курс охоплює три аудиторії: вчителі, діти і їхні батьки. Я так рахувала, що якщо протягом п’яти років будемо запроваджувати цей курс, то 10% населення Львова будуть ознайомлені з базою гуманності до тварин”, – каже координаторка.

А це, відповідно, дає надію на те, що домашніх тварин перестануть викидати на вулицю. Тим паче, крім аудиторних занять, львівські школярі мають і “польове” – відвідують ЛКП “Лев”, яке прилаштовує безпритульних собак. Зокрема, бачать там і тих породистих тварин, які не завжди пристосовані до життя на вулиці, яких усе частіше, за словами координаторки проекту, власники просто викидають.

“По суті весь цей курс покликаний підказати тим, хто має тварин, а як же пасувало дбати за тим котом чи собакою, а тим, хто не має – прийняти виважене рішення”, – пояснює Катерина.

Що далі

У Києві такий курс поки не запровадили, але планують. Подавались на громадський бюджет, але не набрали достатньої кількості голосів. Працюватимуть за вже готовими львівськими методичками. У кінці листопада у Львові буде тренінг, на який можуть приїхати освітяни з будь-яких міст. А в травні 2018 року планують розпочати пілотування в Києві.

Чи вийде з часом його масштабувати на регіони, поки говорити рано, каже координаторка.

“Насправді ж дуже важко пояснювати дитині про права домашньої тварини, якщо в тебе в дворі на ланцюгу живе пес, харчується невідомо чим, ветеринара в житті не бачив і не побачить. Дитина в селі має інші реалії, тому для області має бути дещо інший підхід”.

Але цілком імовірно, що про людське ставлення до тварин говоритимуть не лише семикласники, зауважує методистка. В ідеалі – знайти платформу для виховання гуманності і в старших чи молодших класах. Бо гуманність до тварин – це ж не тільки про чотири уроки в сьомому.

Альона Вишницька, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: автор – Samantha Scholl, Unsplash

Інші фото надано проектом “Маленький принц. Львів, що любить тварин”