Активні й не дуже. Як у берлінських школах взаємодіють батьки і вчителі

З чим у вас асоціюються батьківські збори в школах? Не складно передбачити, що чимало людей подумають про збір коштів та організаційні моменти – поїздки, виступи, відвідування театру тощо.

Що ж відбувається на батьківських зборах за кордоном? І взагалі, на що можуть впливати батьки та які права мають? Про досвід співпраці батьків і вчителів у німецьких школах, зокрема Берліна, – у цій статті.

Пані Рубі Маттіг-Кроне вже 8 років обіймає посаду помічника Сенатора управління у справах освіти Берліна Сандри Шеерес.

Сенат Берліна – це назва уряду міста-землі Берлін. Сенат очолює бургомістр-правитель, який водночас є міським головою німецької столиці. До складу Сенату входять сенатори Берліна. Кожен сенатор очолює профільне управління Сенату – аналог міністерства.

На посаду помічника Сенатора у справах освіти пані Рубі привела активна зацікавленість шкільним життям її трьох синів. Спочатку активну маму, яка ходила на всі батьківські збори міста, запросили до Сенату як консультанта-волонтера, або омбудсмена. Жінка охоче погодилася, бо хотіла, щоб у школах зміни на краще провадилися швидше. Останні три роки вона вже отримує за свою роботу гонорар.

Батьківські збори

Управління з освіти Берліна рекомендує всім школам проводити впродовж навчального року батьківські збори принаймні 3-4 рази. Хоча зазвичай, каже пані Рубі, збори проводять саме тричі: на початку навчального року, наприкінці першого семестру і одні у другому півріччі. Часто батьки самі ініціюють проведення батьківських зборів, якщо треба вирішити організаційні моменти: екскурсії, подорожі, концерти.

Запрошення на батьківські збори класу батьки зазвичай отримують електронною поштою за тиждень-два до їх проведення. Як правило, у ньому одразу можна побачити питання, які обговорюватимуть на зустрічі.

На класних зборах здебільшого батькам розповідають про методики викладання того чи іншого предмету, наповнення шкільної програми, розкладу, участі дітей у позашкільних заходах, гуртках та спортивних секціях.

Запрошення на батьківські збори класу містить питання, які обговорюватимуть на них. Фото: автор – Rawpixel, Depositphotos

На перших зборах з кожного класу обирають двох представників до шкільної асамблеї/конференції. Асамблея – це такий собі батьківський комітет школи. Є ще Асамблея Берліна, але про це – пізніше.

Шкільна асамблея, або конференція, – найвищий консультативний орган школи. Їх скликають не часто. Для таких рішень, як шкільна програма, критерії вступу до навчального закладу, обсяг домашніх завдань, потрібно мінімум ⅔ голосів. Щоб ухвалити питання переходу учня з класу в клас, озвучити загальні правила поведінки і встановити початок занять у школі – достатньо простої більшості голосів.

Коли до школи приходить новий учитель, він презентує на шкільній асамблеї, як саме викладатиме свій предмет, які методики застосовуватиме, який у нього досвід. На зборах обов’язково ведеться протокол, з яким мають право ознайомитись усі учні, батьки та вчителі.

На загальноміському рівні є аж три асамблеї. Крім батьківської, функціонують ще вчительська і учнівська. До кожної обирають 24 представника – по два з кожного із 12-ти районів німецької столиці.

Лише так можна дізнатися, чим живуть, наприклад, діти мультинаціонального району НойКьольн чи спального массиву Марцан-Хеллерсдорф. Або ж донести зміни, які ініціює Сенат, чи сформувати свої пропозиції з вдосконалення навчального процесу і скерувати їх чиновникам. Представники кожного району від батьків, учителів та учнівської ради консультують управління освіти Берліна, обмінюються інформацією між собою.

Хоча трапляється, що про проблеми чи конфлікти, які стаються в стінах навчальних закладів, можна дізнатися з берлінських газет, а не почути на асамблеях. Рубі розповідає, що в Берліні є такі райони, де батьків на асамблеях не побачиш. Там мешкають здебільшого мігранти і часто вони неохоче йдуть на контакт з вчителями: не знають мови, багато працюють, доглядають за меншими дітьми. Є школи в Берліні, де 88% учнів – це діти мігрантів. Рубі зізнається, в них батьківські асамблею вкрай пасивні. І з цим потрібно щось робити.

Своїм головним завданням Рубі вважає просвітницьку місію в питаннях щодо батьківських асамблей. Часто жінка приходить на вибори представників батьківської спільноти до міської асамблеї. Вона навіть підготувала спеціальну книжечку з переліком прав батьків і вчителів. А в роботі з Сенатором Шеерес намагається донести всі проблеми, пропозиції і виклики, про які їй доводиться чути на зустрічах з батьками та вчителями різних шкіл.

На що мають право батьки в берлінських школах

Загалом у батьків є право відвідувати уроки, якщо вони мають таке бажання. Достатньо поінформувати про це вчителя телефоном чи електронною поштою. Якщо вчитель під різними приводами відмовляється – батьки звертаються за дозволом до директора.

Вчителі зобов’язані інформувати батьків про будь-які зміни, які вони помічають у дитині – чи то в навчанні, чи то в поведінці, чи то в спілкуванні з однокласниками. Батьків запрошують до школи для обговорення ситуації.

Якщо вирішити проблему чи конфлікт через домовленості не вдається, то до школи запрошують працівників Jugendamt. Це відомство, яке опікується правами дітей, всебічним вихованням, забезпеченням соціально-психологічної підтримки, є в кожному районі Берліна. Бувають випадки, коли Jugendamt бере на себе частину фінансування, яке потрібне дитині для роботи з психологом.

Батьки уважно прислухаються до порад викладачів, коли постає питання вибору школи після закінчення початкової. Загалом поділ шкільної освіти в Німеччині – це тема окремої статті. Коротко її можна описати так:

Країна має чотириступеневу систему освіти – початкову, двоступеневу середню та вищу. У початковій навчаються здебільшого 4 роки, у Берліні – 6. Далі йде розподіл на Hauptschule (нижчі вимоги, простіша програма, оскільки в ній готують до робітничих професій); Realschule (тут підготовка ґрунтовніша; після її закінчення старанні учні можуть піти до останніх класів гімназії); Gymnasium (найпрестижніший вид середньої освіти, адже лише після гімназії можна вступити до університету).

На що здають гроші берлінські батьки

Чим багатша федеральна земля – тим більше видатків йде на освіту. Пані Рубі з гордістю наголошує: цього року вперше всі учні початкових класів міста отримали підручники з бюджету Берліна. До цього батьки платили 100 євро на рік. У планах – забезпечити безкоштовними підручниками і учнів середньої школи.

За що ще платять батьки берлінських школярів? За екскурсії, походи, подорожі, поїздки для дітей поза навчанням. Ініціатива може йти як від вчителя, так і від дітей чи батьків. Зазвичай обирають недорогі варіанти, які не вимагають великих витрат і які може дозволити собі кожна родина.

Фото: автор – AllaSerebrina, Depositphotos

Також за бажанням можуть зібрати кошти, наприклад, на букет вчительці наприкінці року. Хто хоче – той здає, хто ні – ніхто не примушує. Але вчителям категорично заборонено збирати кошти – така діяльність поза законом.

Поширенішою є практика створення асоціацій підтримки – Förderverein. Це фонди при школах (вони, до речі, можуть бути і в університетів, творчих колективів – оркестрів, танцювальних груп тощо), які створюють колишні випускники шкіл. Кожен може стати спонсором і сплатити будь-яку суму. Зазвичай витрати йдуть на шкільні вечірки та ярмарки. Майже кожна школа має Förderverein.

Є також шкільні компанії. Це вид шкільного підприємництва. Федеральне міністерство економіки та енергетики Німеччини (BMWI) навіть розробило узагальнену інструкцію з підготовки і заснування шкільного підприємства. Кожна школа, залежно від умов, а також ініціативи вчителів та учнів, може відкрити невелике підприємство.

До прикладу, в Emil-Molt Academy є своя пасіка. Учні опановують основи бджільництва, а мед продають на різдвяних ярмарках. Також часто практикують кулінарні майстерні, в яких діти печуть печиво і продають їх на тих же батьківських / учнівських / вчительських асамблеях. Більша частина заробленого йде на розвиток шкільного підприємства, а щось можна зарахувати у Förderverein.

Єдине правило таких шкільних компаній, що передусім її мета – не заробіток, а соціальна складова: тобто навчити дітей основ професії, особливостей ведення бізнесу, показати перспективи для реалізації в майбутньому.

Наприкінці розмови пані Рубі каже, що за роки своєї роботи, вона навчилася багатьом речам і продовжує вчитися. Як перетворити скарги і зауваження учителів, батьків і учнів на констурктивні пропозиції та ідеї. Для цього потрібно бути не байдужим, говорити, переконувати. А ще чути інших. Адже зрештою і вчителі, і батьки хочуть одного – допомогти дітям розвиватися і бути успішними.

Ольга Головіна, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: автор – monkeybusiness, Depositphotos