Напишіть нам

Всі теми

“До нас звертаються школи, щоб ми вже провели інституційний аудит” – керівник Держслужби якості освіти Руслан Гурак

Інституційний аудит, громадська акредитація закладів освіти, затвердження нетипових освітніх програм. Ці поняття ввів новий закон “Про освіту”. Передбачається, що ці (і не тільки) функції здійснюватиме Державна служба якості освіти, яку розбудовуватимуть на базі колишньої Державної інспекції навчальниї закладів України.

Журналістка “Нової української школи” поговорила з керівником Служби Русланом Гураком про філософію роботи нового державного органу, інституційний аудит та інші функції Служби, їх запровадження в системі освіти, а також про плани щодо розвитку самої установи.

– Чим Державна служба якості освіти відрізняється від Державної інспекції навчальних закладів України?

У попередній  установі ми здійснювали виключно державний нагляд (контроль) за діяльністю навчальних закладів, дотриманням ними чинного законодавства з метою забезпечення якості освіти. Тепер ми відповідальні за створення і реалізацію системи забезпечення якості в кожному закладі освіти.

Що це означає простими словами? Закон України “Про освіту” вимагає, щоб кожен навчальний заклад мав внутрішню систему забезпечення якості освіти. Вона складається з конкретних елементів: дев’ять з них визначені законом (стаття 41, п. 3 – ред.).

Це нова філософія: раніше ми контролювали, а тепер створюємо і впроваджуємо системи забезпечення якості.

– Яким чином Служба буде допомагати школі розвивати внутрішню систему?

Ми готуємо проект, з яких саме елементів має складатися внутрішня система забезпечення якості освіти. Працюємо над підготовкою рекомендацій до кожного принципу – як мають бути реалізовані процеси, критерії перевірки та можливі наші рекомендації.

Інституційний аудит – це нова для української освіти процедура. Вона має на меті провести оцінювання якості процесів, які відбуваються в навчальному закладі і надати рекомендації, як покращити той чи інший елемент, процес.

Перед запровадженням аудиту ми надаватимемо рекомендації закладам освіти. Це – внутрішня система забезпечення якості.

Інституційний аудит – зовнішня. І оця зовнішня і внутрішня системи мають бути поєднані.

Коли Служба розробить рекомендації навчальним закладам, і вони їх використають – тільки тоді зможемо вийти на пілотні проекти інституційного аудиту.

– Ви візьмете певну кількість шкіл та проведете там пробний інституційний аудит?

Так. Коли ми запровадимо систему внутрішнього забезпечення якості освіти і навчальний заклад покаже, що готовий презентувати свої внутрішні системи, ми вийдемо на пілотний інституційний аудит. Ми побачимо, чи можемо запускати його на всі  заклади освіти, чи треба його доопрацювати, покращити якісь елементи, змінити певні принципи або цілі.

Окрім того, що перед запровадження аудиту школа має врахувати наші рекомендації, ми маємо залучити експертів і підготувати їх. Нам також важливо розробити критерії для висновків та прийняття рішень. І ці критерії мусять бути чітко сформульвованими, зрозумілими і заздалегідь обговореними. Тому що якщо ми їх не узгодимо з закладами освіти, усіма зацікавленими сторонами, то вони будуть формальними і не виконуватимуться.

Інституційний аудит буде проводитись тільки з принципу оприлюднення результатів. І вони будуть відкритими. Ці результати зможуть побачити батьки, школи, директори  закладів освіти, вчителі, навіть “конкуренти” цієї школи.

– Тобто буде створена робоча група, куди запросять представників шкіл та громадських організацій, щоб розробити критерії?

Так. Наразі ми використовуємо інструменти технічної допомоги та обміну даними TAIEX, співпрацюємо з українсько-шведським проектом (з децентралізації освіти – ред.), з офісом Координатора ОБСЄ в Україні для практичного застосування технік комунікацій та проведення діалогу. І в межах цих проектів ми залучаємо всіх зацікавлених.

Користуючись нагодою, я звертаюся до тих, хто працював у сфері забезпечення якості освіти, щоб разом напрацювати рекомендації до кожного елементу внутрішньої системи якості освіти.

Ми зараз визначаємо місію, цінності – як буде працювати Служба. На початку 2018 року ми сформуємо ці принципові рішення і тоді зможемо збирати більші групи зацікавлених осіб. Не тільки в Києві, але і в регіонах.

– Чи є прогноз, коли буде пілотування і повноцінна робота інституційного аудиту?

Восени 2018 року планується завершення формування нормативно-правової бази. А з вересня, коли школи розпочнуть  працювати, проведемо 5-6 пілотних інституційних аудитів.

Одночасно у 2018 році ми плануємо відкрити шість територіальних підрозділів у таких містах України: Київ, Харків, Дніпро, Львів, Одеса, Вінниця або Хмельницький.

– Ви сказали, що Служба буде надавати рекомендації для покращення діяльності закладів освіти. Але школи, пам’ятаючи процедуру атестації, які раніше проводили управління освіти, можуть не показувати реальний стан речей.

Атестація навчального закладу як процедура “вижила” себе. Вона була неефективною, формальною. Ми вирішили змінити всі елементи і чинники, які відбувалися під час атестацій. Насамперед, те – що в руках засновника були всі процеси: підтримка навчального закладу (як засновником), атестація (забезпечення якості освіти), контролю та призначення директора.

Тому директору школи не було сенсу дбати про покращення якості, тому що це було одне й теж саме середовище. І воно не змінювалось.

Зараз функції засновника обмежуються тим, що він повинен ресурсно забезпечити функціонування закладу освіти. Усе решта – це відповідальність самого навчального закладу у співпраці з Держслужбою якості освіти.

Чи будуть школи займатися формальними показниками? Можливо. Але ми зараз розробляємо критерії і рекомендації таким чином, щоб закладу освіти все було максимально зрозуміло. Щоб він не робив це заради набору папок з печатками, які подають заради того, щоб просто подати.

У кожного працівника Держслужби якості освіти пріоритетним завданням буде не контролювати школу, а сприяти і допомагати. Тепер кожен співробітник Служби відповідальний за те, щоб заклади освіти ефективно розвивали свої системи.

– Чи буде можливо змінити бажання продукувати формальності?

Коли ми дивимося на школу як на об’єкт, який має бути креативним і фантастично передовим, ми інколи забуваємо, що система, в якій працювала школа, не дозволяла розвивати якість. Освітня система була настільки “хардова”, що вчитель не мав потреби розвиватися як педагог.

Зараз новий Закон “Про освіту” дає можливості школі створювати власну програму, директору школи – набирати колектив. Але за якими принципами він буде це робити – відповідальність директора.

Держслужба якості освіти повинна оцінити, як керівник здійснював цей підбір кадрів, як розставив їх на ті чи інші предмети. Ми зможемо побачити, як вони розробили підходи до оцінювання учнів, програми розвитку і покращення процесів, методів комунікації з громадою, засновником, батьками і чи долучають вони батьків і учнів до цих процесів.

Це створення іншого середовища – не закритої системи, якою була школа, а відкритої – яка комунікує, конкурує, розивається.

Але так, у нас є приклади дуже закритих і консервативних систем. Але навіть у такій системі може зростати якість. І ми навіть у таких системах мусимо побачити, що в них хорошого, і де вони можуть розвиватись.

Безумовно, буде супротив новій системі і забезпеченню якості в тому числі. І ми готуємося до нього, бо не маємо іншого шляху – мусимо почати розвивати і “відкривати” школу, щоб вона враховувала найкращі тенденції, побажання, ідеї.

Фото: автор – racorn, Depositphotos

– Що буде, якщо школа після інституційного аудиту нічого не робить?

Коли ми побачимо, що заклад освіти не розвивається, у нього не створено системи забезпечення якості, у нас є два шляхи. Перший – звертаємося до засновника щодо  зміни керівництва школи, у конкретних випадках – учителів. Ми розробимо кроки, необхідні для того, щоб змінити ситуацію. І дамо термін для її виправлення.

– Тобто засновник зобов’язаний це врахувати?

Так. Якщо засновник не врахує рекомендації, ми можемо звернутися до органу ліцензування, щоб цей навчальний заклад був позбавлений ліцензії, і його діяльність була припинена. Але це останній захід, тому що ми мусимо спрямувати всі сили, щоб цей заклад змінити на краще.

– Ви сказали, що зараз формуєте ціннісну базу Служби. Поділіться якимись напрацюваннями.

Ми над цим працюємо, і ще тривають гарячі дискусії щодо визначення місії та цінностей, без яких не хочемо розпочинати свою діяльність. Оскільки формуємо їх не тільки для нашої структури, а й для всіх процесів, які ми будемо втілювати – інституційного аудиту, акредитації освітніх програм тощо. Ми хочемо напрацювати єдині підходи, щоб були задоволені всі учасники освітнього процесу.

Ми нещодавно провели практичний семінар, де спробували подивитись на якість освіти очима дітей, учителів, батьків, директорів шкіл, суспільства, Державної служби якості освіти. Кожен бачить якість освіти по-різному. Ми ж хочемо, щоб це розуміння було по всій Україні однаковим – привести до уніфікованих елементів процеси, які відбуваються в навчальних закладах освіти.

– Як ви розумієте якісну освіту?

У Законі написано, що це відповідність результатів навчання певним критеріям або вимогам. Коли ми розкриваємо це поняття, то нам у Службі найбільше до душі, що якість освіти – це результат взаємодії між учителем, учнем та інституційним навчальним середовищем.

Коли заклад освіти створив таке середовище, що вчителям цікаво створювати нові освітні програми та ідеї для викладання предметів, комунікувати між собою, з учнями, а учням – між собою, тоді це середовище забезпечує виконання змісту програм, надає навчальні можливості та матеріально-технічне засоби .

Наша робота буде полягати в тому, щоб не нав’язувати навчальному закладу думку, а щоб подивитися, як заклади освіти самі вирішують питання забезпечення якості освіти.

– І потім поширювати культуру якості освіти?

Ми хочемо дати можливість кожному закладу, директору і колективу самостійно розробити внутрішню систему. А Державна служба якості освіти буде вивчати ефективність їхньої роботи.

– Чи є подібні структури в інших країнах?

У багатьох європейських країнах залишилися освітні інспекції, які здійснюють нагляд (контроль) за якістю освіти, але вони давно змінили роль. Вони не займаються виключно контролем, а розвитком систем забезпечення якості.

Візьміть, наприклад, Чехію. Вони проводять інспектування один раз на шість років у кожному навчальному закладі за 6-ма напрямами, а результати оцінюють за чотирирівневою моделю.

У залежності від оцінювання, приватний заклад освіти в Чехії отримує певний обсяг фінансування з бюджету. Коли інспекція проводить оцінювання, то складає висновок та протокол. У висновку – що необхідно покращити, а протокол складають, якщо є порушення. І дають термін для усунення недоліків.

Крім того, чеська шкільна інспекція сама притягує до адміністративної відповідальності директорів шкіл. І за рішенням інспекції навчальний заклад може бути виключений з реєстру закладів освіти.

У них цікаві технічні рішення. Є програми, в яких експерт заповнює інформацію щодо процесів у школі. І сама програма визначає, якому рівню відповідає цей заклад освіти.

У нас теж є виклик щодо технічного забезпечення, і ми будемо розвивати програмні механізми, щоб якомога якісніше уніфікувати весь процес документообігу, обміну інформацією, оцінювання. Щоб не було папок – усе має бути оформлено в електронному вигляді.

– На якій стадії створення Державної служби якості освіти? Вже є постанова Кабміну про створення, що має відбутись далі?

Насамперед, Державна служба якості освіти – це центральний орган виконавчої влади з територіальними органами, орган управління у сфері освіти, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, та який реалізовує державну політику у сфері освіти щодо забезпечення якості освіти та освітньої діяльності.

Служба утворена відповідно до Закону України “Про освіту” постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2017 № 947. Також уже є розпорядження КМУ від 13 грудня 2017 року № 890-р про призначення керівника.

Будуть ще два нормативні документи, які ми очікуємо з дня на день. Перший – розпорядження КМУ про призначення голови комісії з реорганізації і ліквідації ДІНЗ. Другий – постанова КМУ, яка має затвердити наше Положення, що вже пройшло погодження в Мінекономрозвитку, Мінфіні і МОН. Залишився Мін’юст – і тоді Положення буде внесено на розгляд Уряду. Ми маємо сподівання, що це буде до кінця грудня.

Наступний документ – це погодження структури та штатного розпису.

– Раніше ви заявляли, що штат Служби буде розширено (у порівнянні з Державною інспекцією). Чому це потрібно?

Раніше функції з контролю за діяльністю навчальних закладів, підтримки, у тому числі й методичній, здійснювали, 648 органи управління освітою обласного і районного рівня.

Тепер функції контролю переходять виключно до територіальних підрозділів Держслужби якості освіти. У нас близько 16 тисяч закладів загальної середньої освіти. А ми ще будемо оцінювати якість освіти в дошкільній та позашкільні освіті – чекаємо спеціальних законів, що мають дати відповідь, як це буде відбуватися.

Інституційний аудит у загальній середній освіті буде проводитись раз на 10 років, але будуть випадки, коли за зверненнями батьків чи громади про порушення ми будемо здійснювати позапланові перевірки.

У повноваженнях Держслужби також ще є завдання щодо професійної освіти, акредитації освітніх програм відповідно до спеціальних законів, моніторингу якості освіти, контроль за дотриманням вимог щодо організації ЗНО, акредитації фахових громадських об’єднань, участь у сертифікації педпрацівників. Щоб виконати ці повноваження ефективно, необхідні нові якісні кадри, яких ми запрошуємо на роботу.

– Ви будете керуватись не тільки законом “Про освіту”, а й законом “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. Він теж передбачає перевірки?

Цей закон визначає, що інспекції (або інші органи) здійснюватимуть перевірки дотримання вимог чинного законодавства. Це позапланові перевірки за зверненнями громадян, за результатами яких складається відповідний акт про порушення.

– Серед ваших повноважень ви назвали моніторинги якості освіти та ЗНО. Як вони проводитимуться?

Ми визначили пріоритети – це інституційний аудит і зараз хочемо реалізувати це добре і коректно. Якщо ми візьмемося за все одразу, то боюся – нічого не зробимо.

Тому за деталізацію деяких повноважень ми візьмемося з другої половини 2018 року.

– Акредитація освітніх програм мала би запрацювати вже з 2018 року, тому що невдовзі ухвалять новий Держстандарт початкової освіти, за яким працюватимуть перші класи з 2018/2019 навчального року. Певні авторські колективи можуть захотіти написати програму на основі Стандарту перед початком навчального року. Чи відомо, як проводитимуть акредитацію та чи запрацює цей інструмент вчасно?

Зараз тривають обговорення, чи це буде саме акредитація освітніх програм у загальній середній освіті. Тому що є два процеси – акредитація і затвердження нетипових програм. У нас є повноваження затвердження нетипових освітніх програм. Затвердження нетипової освітньої програми і спостереження інституційним аудитом, як вона реалізується – як на мене, це і є акредитація освітньої програми.

Але спеціальний закон “Про загальну середню освіту” дасть нам відповідь, як ми здійснюємо свої повноваження.

– Ви згадали громадську акредитацію – що це таке?

Громадська акредитація – це акредитація закладу освіти, всіх його процесів неурядовими фаховими об’єднаннями, які проводять цю акредитація за бажанням навчального закладу, за стандартами, розробленими цією ГО.

Це механізм, який дасть можливість школам та неурядовим організаціям, які мають ідеї, як розвивати якість навчального закладу, стати партнерами. Я дуже сподіваюся на цей інструмент. Насамперед, це дасть можливість альтернативних точок зору, балансу інтересів між школами, державними органами і громадськими організаціями.

Крім того, ми усвідомлюємо, що не зможемо раз на 10 років перевірити 17 тисяч навчальних закладів, і нам потрібен партнер, рішення якого ми можемо визнати.

Якщо в школи є чинний сертифікат про громадську акредитацію, ми визнаємо це за інституційний аудит, і туди Держслужба якості не прийде.

Ці неурядові фахові організації мають пройти акредитацію в нас. Ми вже розробляємо, яким критеріям і принципам вони повинні відповідати, щоб мати право проводити акредитацію.

Фото: автор – sindler1, Depositphotos

– Є побоювання, що це може перетворитися на корупцію.

Ми будемо перевіряти, як працює така організація, чи дотримується вона критеріїв, і даватимемо їй сертифікат на певний термін. Вона буде змушена показати свою роботу, буде за кожен заклад освіти звітувати нам: як вона оцінила внутрішні процеси в школі. І тільки після цього ми зможемо зрозуміти, чи функціонує така організація, скільки вона провела таких оцінювань за рік, чи мала вона достатні ресурси.

Чи є виклики і ризики? Є завжди. Чи можна їх мінімізувати? Я вважаю, що можна.

Хочу ще сказати, що якщо заклад освіти хоче розвиватися, то він буде шукати допомогу. Такі приклади вже є. Я нещодавно проїхався Західною Україною. Директори шкіл просять допомоги. Вони розуміють, що тепер вони відповідальні за якість освіти і хочуть покращувати її. Але біда, що інколи вони не знають, як це правильно зробити: як організувати навчальний процес, працювати з вчителями, учнями, середовищем. У них є страх, що вони не зможуть це зробити.

Крім того, до нас звертаються зі шкіл ОТГ і просять провести інституційний аудит вже – тому що вони хочуть знати, чи їхні заклади відповідають сьогоднішнім викликам. Я вже не говорю про громади і батьків, які не мають на сьогодні об’єктивної інформації з боку держави, як розвивається заклад освіти, чим одна школа відрізняється від іншої. Наша робота покликана для того, щоб дати ці відповіді.

Вікторія Топол, “Нова українська школа”

Фото: автор – alexraths, Depositphotos

Матеріали за темою

Обговорення