Учні з вчителями. Як у Шостці проводили (не)конференцію mini-EdCamp

“Використовую ІКТ на уроках”, “поєдную теорію і практику”, “веду блог для учнів, щоб допомогти їм у навчанні”, “розвиваю критичне мислення школярів” – це написи в учительських “паспортах”. Усі учасники/-ці mini-EdCamp у Шостці готували такий “документ” – зі світлиною та короткою розповіддю про себе – і розміщували їх на стіні в холі. Так учителям/-кам пропонували знайомитись, щоб не витрачати багато часу.

mini-EdCamp у Шостці – перша магістральна (не)конференція. Тобто та, яка отримала повну підтримку від громадської організації EdCamp Ukraine.

Попереду ще 14 таких подій та 29 афілійованих, які відбудуться по всій Україні. Журналістка “Нової української школи” відвідала Шостку, аби подивитись, як неформальну конференцію проводять у регіонах.

Фото: автор – Галин Мальцева

“Я скажу коротко. Це ж неформальна конференція”, – говорить у мікрофон мер Шостки Микола Нога під час відкриття (не)конференції.

Особливість цього формату – у свободі. На відміну від стандартної конференції, тут освітяни можуть обирати, які лекції та майстер-класи відвідувати. Можна навіть вийти посеред виступу, і так само – зайти. Адже одночасно відбувається кілька подій. Окрім того, на початку (не)конференції учасникам пропонують стати спікерами. Вони презентують теми, і потім через голосування обираються найцікавіші. Обрані учасники дають невеличкі майстер-класи в спеціально відведений для цього час.

Координаторкою EdCamp у Шостці була Ірина Слуцька, вчителька інформатики Шосткинської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №1. Саме вона кілька років тому привезла в Шостку та Сумську область програму Intel, стала сертифікованим учителем Microsoft, а в цьому році була учасницею конкурсу Global Teacher Prize Ukraine.

“У 2015 році я поїхала на національну (не)конференцію EdCamp – подивитися, що це за формат, – розповідає Ірина Слуцька. – Подаючи заявку на проведення регіональної події, я хотіла, щоб мої колеги побачили, що існує щось інше, крім, так скажемо – радянської системи. У цьому році, коли вже йшла розмова про ухвалення нового закону “Про освіту”, я зрозуміла, що вже можна пропонувати місту, керівникам таку форму роботи”.

Учителька подалась на грант та виграла. EdCamp у коробці – це метафорична коробка, в якій можна знайти необхідні ресурси для проведення (не)конференції. Але EdCamp Ukraine не надає всього, аби в учителів був стимул шукати ресурси самостійно – і таким чином розвиватись.

Наприклад, шосткинська команда домовилась про партнерство з міською владою, туристичною та косметичною компаніями.

Перемовинами з партнерами переважно займалася заступниця директора Світлана Цьомка. Ірина Слуцька додає, що не впоралась би без своїх колег – командою однодумців, які підтримують її вже протягом двох років.

А ще особливістю події у Шостці була співпраця з учнівством. Кілька з них були учасниками/-цями – відвідували лекції і майстер-класи, а інші допомагали з організацією. Пані Ірина твердо називає їх співорганізаторами/-ками.

Так у EdCamp Шостка з’явилися картинки, які ілюструють головні принципи EdCamp – побачивши перелік на сайті, учні захотіли втілити своє тлумачення.

А ще – танцювальний початок (не)конференції, волонтери/-ки, які допомагали учасникам/-цям не заблукати в коридорах школи, і букви з пляшок, що складаються в напис EdCamp. З пляшок – бо школа підтримує екологічність: тут сортують сміття та збирають батарейки.

За словами керівника EdCamp Ukraine Олександра Елькіна, ці букви можна буде побачити у Харкові на національній події. Щорічно там збирають “музей” написів зі всіх регіональних подій.

Фото: автор – Олександр Елькін

“Дітям було дуже цікаво, вони приходили навіть у вихідні”, – ділиться враженнями координаторка заходу.

А ще так діти вчилися. Наприклад, створювали фотозону поруч із професіоналами/-ками з партнерської компанії, що займається оформленням свят. Пройти коридорами школи і не побачити жодну вчительку чи вчителя, які робилять селфі – було неможливо.

Фото: автор – Тетяна Колосунова

Спікери/-ки не тільки з України

Темою (не)конференції було “Оцінювання, яке допомагає учнівству навчатися”. Пошуком спікерів/-ок переважно займалася Ірина Слуцька. Чимало з них вона знала завдяки участі в інших освітніх подіях, інших радили ці ж знайомі. Так вдалося залучити не тільки спікерів/-ок з України, а й з-за кордону. Наприклад, по скайпу підключалася Ене-Сільвія Сарв з Естонії, яка розказувала про підготовку до тестування PISA. Саме його належить складати деяким українським школярам у 2018 році.

“Наші учні й вчителі не розуміють особливостей цього оцінювання, тому я запросила Ене-Сільвія Сарв, щоб вона розповіла – що це таке. Тому що часто чуєш від учителів: “Хай читають параграф”. А дитина повинна не прочитати параграф, а зрозуміти, що там написано”, – зазначає пані Ірина.

Також були спікерки з Білорусі, які розказували, як треба проводити активне оцінювання. Це оцінювання, за якого вчитель/-ка зважає на навчальний поступ кожної дитини та спільно з нею визначає результат, якого вона хоче досягнути.

А ще було кілька виступів про комп’ютерні технології – як застосовувати ігри Майнкрафт на уроках та створювати віртуальні 3D-світи.

Окрім освітян/-ок з Шостки та Сумської області, на подію приїхали представники/-ці з Вінницької, Житомирської, Харківської, Одеської, Кіровоградської, Чернігівської, Львівської та Тернопільської областей.

Також до події долучилися представники EdCamp Ukraine, які провели спеціальну сесію. Та оскільки попереду ще багато регіональних (не)конференцій, суть цієї сесії “Нова українська школа” потримає в таємниці.

Розклад (не)конференцій можна подивитись за цим посиланням.

Вікторія Топол, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – Оля Доскочинська Сокіл