Шкільний вчитель = підприємець. Чи можливо це в Україні?

У статті “Центр притягання. Школи, підвищення кваліфікації та освітні стартапи Нового Орлеану” ви вже мали можливість ознайомитися з особливостями шкільної екосистеми Нового Орлеану і трішки – Бостону. Подивившись на готовий матеріал, я зрозуміла, що є ще дещо, про що я хотіла б обов’язково розказати українському вчительству і всім, хто працюють над реформуванням української школи.

У Вашингтоні я мала зустріч з Девідом Зіппером, керівним директором 1766 – світового акселератора для підприємців, де отримали шанс на розвиток і успіх 1 300 стартапів, присвячених освіті, медицині, екології та урбаністиці. Саме від пана Девіда я почула:

шкільні вчителі/-ки у своїх регіонах можуть створювати власні підприємства, таким чином розвиваючи як себе, так і села/ містечка/ міста, в яких проживають. Надаючи своєму учнівству приклади імплементації підприємницької компетенції в реальному житті.  

За місяць у Новому Орлеані я познайомилася з майже 20-ма організаціями, які своєю щоденною кропіткою роботою перетворили місто, в якому 10 років тому 69% афроамериканських сімей жили за межею бідності, і кожна 5-та дитина не мала їжі та питної води в необхідній кількості, на місто-топ у всіх американських рейтингах за кількістю стартапів, ініціатив і компаній у сфері освіти, питної води, безпечної їжі і здоров’я. Це Idea Village, 4.0 Schools, New Orleans Entrepreneur Week, PitchNOLA competition, Education Pioneers та інші.

Команди цих організацій кожного дня працюють для того, щоб перетворити звичайних шкільних вчителів і вчительок на підприємців і підприємниць. Це справжні бізнес-акселератори, основною діяльністю яких є інтенсивний розвиток, менторинг, фінансова та експертна підтримка компаній, створених шкільними педагогами. Акселератори тільки на 20% підтримуються державою, решта капіталізації відбувається за рахунок постійного фандрейзингу, приватних інвестицій і відсотку від стартапів, що вже реалізувалися.

Учителі/-ки проходять жорсткий конкурс і тестування, щоб стати резидентом/-кою інкубатора. Отримавши цей статус, часто мають можливість обирати формат підтримки. Перший варіант: приходиш із ідеєю невеличкої ініціативи на листочку – і протягом кількох місяців консультуєшся із експертним колом інкубатора, яке допомагає трансформувати цю ідею в реальний бізнес-план. Інкубатор проводить соціологічне дослідження щодо затребуваності твого підприємства на ринку. Грошова допомога в такому разі складає до 500 доларів.

Другий варіант: ти впевнений/-на у своїх лідерських і бізнес-здібностях і вже маєш детальний план розвитку свого підприємства. У такому разі консультанти/-ки як з інкубатора, так і з інших успішних компаній допомагають тобі зареєструвати і запустити свій бізнес, а також відточити навички, необхідні для його сталого розвитку. Розмір фінансової інвестиції в такому разі складає до 10 000 доларів.

Процес перетворення педагогів на бізнесменів набрав в Америці таких обертів, що там уже говорять про новий тип підприємця – edupreneur (educator “освітянин” + entrepreneur “підприємець”) і нову еру – the era of the teacherpreneur (teacher “учитель” + entrepreneur “підприємець”).

У Новому Орлеані всі знають про організацію “Overcoming Racism”, яка проводить антидискримінаційні тренінги для вчительства, батьківства й шкільної адміністрації, а також компанію “Electric Girls”, команда якої організовує літні STEM-табори для дівчат віком від 5 до 14 років.

Ще кілька прикладів підприємницької діяльності вчителів середніх шкіл в Америці (і не тільки), що надихають:

• Робота Семюеля Брауна з Гарлема, Нью-Йорк. Бажаючи захистити своїх дітей та їхніх друзів від злочинів, що можуть статися в цьому районі міста, він заснував організацію, яка навчає дітей після школи.
• Викладачі на півострові Юкатан у Мексиці навчають своє учнівство веденню локального сільського господарства, тож ці діти рідше полишають свої села для низькооплачуваних робочих місць у великих містах.
• Директор школи № 55 у Нью-Йорку Стефен Рітц винайшов нову технологію вирощування овочів і фруктів і мотивував своє учнівство заснувати понад 100 садів у місті, давши і собі, і їм можливість розвиватися.
• Педагоги середньої школи у Гватемалі, кожного дня надаючи харчові набори сім’ям своїх учнів/-иць, позбавили їх ганебного жебракування.
• Шкільний директор у Найробі прибудував до будівлі школи гуртожиток, щоб студентство могло продовжувати спільне навчання після закінчення шкільного дня.

Стефен Рітц, фото взято зі stephenritz.com

Тож хто такі edupreneurs – вчителепідприємці? Згідно з ресурсом Освітньої фундації Джорджа Лукаса Edutopia, це педагоги – професіонали і професіоналки, які викладають у школах, але також мають час, сили і бажання для реалізації власних підприємницьких ідей. Хтось із них створює онлайн-курси або позашкільні програми і майстер-класи, хтось фокусується на громадській або бізнес-діяльності, використовуючи грантові можливості, інші розробляють нові освітні технологічні рішення, змінюють стандарти або працюють з батьківством.

Талановиті педагоги, незадоволені застарілими книгами й іншими освітніми продуктами, демонструють надзвичайне бажання і здатність розвивати свій соціальний бізнес – і змінювати не тільки освітні технології, але і будь-який інший аспект життя.

Два роки тому британський The Guardian написав про те, що 73% молодих педагогів планують залишити свою професію, 25% з яких – у наступні 5 років. Секретарка з освіти Ніккі Морган запустила дослідження, результати якого показали, що основними причинами переходу освітян до інших сфер діяльності є надлишок бюрократії, відсутність балансу між сімейним і професійним життям, брак поваги суспільства до професії і “поведінка сучасного учнівства”.

Чому ж молодь все-таки обирає педагогічні виші? Тому що хоче працювати з дітьми, впливати на світ і мати життя, в якому кожен день – інший. Це 3 найпоширеніші відповіді в результатах дослідження Асоціації вчителів і викладачів. Якраз ці вчителі й вчительки, які колись вступили на педагогічну спеціальність за бажанням серця, не втратили цей вогонь досі й не залишили свою професію, стають вчителепідприємцями.

5 причин, чому вчителі йдуть з професії. Фото взято з The Gurdian

Чому ж шкільні вчителі/-ки мають всі шанси ставати успішними підприємцями і підприємницями? А тому що бути успішним освітянином/-кою настільки ж складно, як і бути успішним підприємцем/-ницею! Ця професія вимагає такої ж комбінації якостей: відданості своїй справі, здатності імпровізувати й широти поглядів. Учительство так само має піклуватися не тільки про власний розвиток, але й про розвиток кожного зї своїх учнів/-иць і підприємства загалом – школи.

Дослідники й дослідниці наголошують:

1. Як і успішні підприємці, успішні педагоги працюють не тільки задля фінансової стабільності, але й для того, щоб вирішувати конкретні проблеми і впливати на те, куди і як рухається світ.
2. За інформацією TeachThought, середньостатистичний/-а учитель/-ка приймає 1 500 освітніх рішень за один шкільний день. Для багатьох дітей вчителі є медсестрами, нянями, кухарями і друзями одночасно! Звичайний український клас можна порівняти з корпоративним навчанням 30-ти нових співробітників/-ниць. Тож мультизадачність і вміння розставляти пріоритети є обов’язковими характеристиками як успішного бізнесмена/-вумен, так і успішного педагога.

Вчителі приймають 1500 освітніх рішень на день. Фото взято з TeachThought

3. Шкільні педагоги є природними фандрейзерами. Вони вчаться залучати до своїх ініціатив батьківство, керівництво, місцеву владу й бізнес. Ніколи не бояться зробити запит і виголосити натхненну промову на підтримку свого проекту.
4. Вчительство завжди знає, коли потрібно відкинути план уроку і почати імпровізувати. Одне дитяче запитання може повести урок у зовсім іншому напряму. Увага цілого класу може бути втрачена, якщо одній дитині в якийсь момент стало нудно. Діти з інвалідністю. Зміни стандартів. Перекроювання бюджетів. Нові підручники. Педагоги вміють адаптуватися і роблять це дуже швидко.

Усі ці навички й таланти притаманні не тільки іноземному вчительству, а й українському – у багатьох випадках навіть у більшій мірі. Наші педагоги – за всієї поваги до інших професій – часто є найосвіченішими, найпрогресивнішими людьми у своїх регіонах, особливо в маленьких містах і селах, де школа є центром життя. Згідно з результатами дослідження GfK, у містах, де мешкає від 51 до 100 тисяч осіб, важливою роботу шкільних учителів назвали 92% опитаних, тоді як у містах з більш як півмільйонним населенням — тільки 66% (!).

Хвиля регіональних (не)конференцій у форматі EdCamp, яка цього року складається з 47 подій – 15-ти магістральних і 32-х афілійованих, це доводить. Адже 32 координатори/-ки з різних населених пунктів з усієї України – від Рокосова до Станиці Луганської, від Маневичів до Южного – за різних, часто скрутних обставин, взяли на себе зобов’язання не тільки провести логістично й програмно складний захід, але й знайти на нього фінансові й інші ресурси!

Розклад міні-EdCamp’ів 2017 року

То хто ж як не шкільні вчительки/-лі можуть і мусять ставати лідерами регіональних спільнот і вчителепідприємцями? Хто, як не вони, здатні розпочати власну маленьку справу – в’язання, виготовлення меблів, екотуризм, локальна кухня, сільське господарство, онлайн-курси, навчання батьківства? Усе що завгодно! Хто може допомогти? Місцевий бізнес, влада, грантові можливості, які зараз якраз фокусуються на розбудові громадянського суспільства і економічному розвиткові саме регіонів.

Здається, що бути вчителепідприємцем – це про мрію. Але насправді це про те, щоб бути ще кращим вчителем/-кою, це про те, щоб співпрацювати з представниками/-цями всіх можливих сфер і груп для досягнення спільної мети. Про те, щоб створити нову школу.

І саме вчительське підприємництво стане однією з магістральних тем Четвертої національної (не)конференції EdCamp Ukraine 2018, яка відбудеться 2 і 3 липня у Харкові!

Ірина Міньковська, менеджерка з PR і партнерства EdCamp Ukraine

Титульне фото: автор – SergeyNivens, Depositphotos