Нове життя науково-методичних кабінетів. Що думають освітяни про центри профрозвитку

Зміна вивіски чи справді переформатування, передові центри чи лише ще одна освітня інституція – з 1 вересня замість науково-методичних кабінетів мають почати працювати центри професійного розвитку педагогічних працівників.

Що думають про новації методисти і вчителі, яким бачать ідеальний центр професійного розвитку педагога – дізнавалася “Нова українська школа”.

Як потрібно переформатовувати науково-методичні кабінети?

Оксана Гусак, завідувачка науково-методичного центру департаменту освіти і науки Запорізької міської ради, cпівзасновниця ГО “Асоціація Молодих Освітян”: Там, де eфективної роботи не було, там вона й не з’явиться. І навпаки – сучасний формат роботи не потребує зайвих покращень, нав’язаних без урахування специфіки регіональних освітніх систем. Адже все вирішують кадри, підтримка освітянської спільноти та наявність справжніх лідерів, які здатні трансформувати вітчизняну систему освіти на краще.

Олена Коваленко, доцентка кафедри програмного забезпечення Вінницького національного технічного університету, заступниця директора центру дистанційної освіти ВНТУ, тьюторка дистанційного навчання: Це повинні бути консалтингові центри з реальним навчанням коучів без прив’язки до платних платформ і сервісів. У кожному навчальному закладі (чи групі закладів) повинен бути методист (коуч) або робоча група, що допомагає вчителю, розробляє загальні рекомендації та розглядає конкретні ситуації.

Катерина Волик, методистка методичного кабінету при управлінні освіти Херсонської міської ради: Час вимагає змін у методичній роботі з педагогами. Кожен учитель зараз може знайти потрібну інформацію в інтернеті. Підвищити кваліфікацію можна на власний розсуд на будь-якій освітній платформі або в ІППО. Завдання ж методистів допомогти обрати власну професійну траєкторію, навчити власним досвідом застосовувати інноваційні технології навчання. На цьому етапі педагоги не потребують теоретичного матеріалу. У тренді – їхня активна участь у тренінгах та обміні досвідом.

Олена Чорнокрилюк, методистка відділу освіти, молоді та спорту, культури і туризму Берездівської ОТГ Хмельницької області, педагог-організатор, вчителька історії Берездівського ліцею: Якщо говорити про наш відділ освіти та створений при ньому методкабінет – Методичну Агенцію, – я вважаю, що його не варто переформатовувати. Адже там працюють педагоги, які йдуть у ногу з часом, які уміють творчо діяти за умов вибору педагогічної позиції, змісту, форм, технологій та засобів навчання.

Оксана Данилова, вчителька ліцею №144 Києва: Треба створити такі умови, щоби працівники методкабінетів були зацікавлені в атмосфері творчості. Це важко, тому що так чи інакше над методкабінетами є велика кількість різних структур. На сьогодні робота методкабінетів зводиться до звітності, а не націлена на творчість. Працівникам методкабінетів ніколи займатися цікавими людьми, вони просто звітують про досягнення успішних вчителів, які самі всього досягли. Часто вони просто зашиваються паперами. Проте методкабінети не мають бути інструментом впливу на адмінресурс.

Чи відповідає проєкт положення про науково-методичні кабінети сучасним реаліям?

Чи відповідає положення про науково-методичні кабінети сучасним реаліям?

Оксана Гусак: Не відповідає. Це ілюзії й ще одні паркани. Світ швидко трансформується, система освіти також, процеси глобалізації впливають і на нас, і на нашу професію, змінюють місію освіти, її мету, засоби навчання, комунікативні програми фахової взаємодії. Діджиталізація в освіті вимагає нових підходів у роботі освітян. Вчителі вже не хочуть навчатися в жорстко регламентованих, негнучких та застарілих структурах. Сьогодні, завдяки інтернету та дистанційним освітнім програмам, можна навчатися фахової майстерності в найкращих!

На жаль, методичні служби, навіть переформатовані, не витримають цю конкуренцію з новими освітніми педагогічними структурами, центрами, асоціаціями та менторськими об’єднаннями освітян, які швидко розвиваються, пропонують нову якість освіти дорослих та інноваційні підходи до фахової взаємодії. Надлишкова централізація та авторитарність, підпорядкованість – також ніяк не асоціюються з прогресом, інноваціями, педагогічним коучингом та ефективним фаховим становленням.

Олена Коваленко: До положення повинні бути розроблені реальні рекомендації щодо дистанційного і змішаного навчання, щоби вони відповідали викликам, які стоять перед учителями й батьками школярів.

Катерина Волик: З проєктом положення ознайомилася на громадському обговоренні. З колегами внесли низку пропозицій до МОН. Навіть кілька разів телефонувала в МОН для роз’яснення з деяких питань. На жаль, відповіді не отримала жодного разу.

Зміна формату потрібна, але в проєкті не прописано жодних функцій консультантів, коло їхніх обов’язків. Тому важко оцінити його відповідність реаліям. Також варто зазначити, що підпорядкованість центрів управлінням освіти не дасть їм змоги стати незалежними.

Олена Чорнокрилюк: Затверджене Положення про центр професійного розвитку не відповідає нашим реаліям. Центр розрахований на 500 педагогічних працівників, а в нашій ОТГ менше, навіть, якщо врахувати всі ЗДО й позашкільні заклади. Ми хочемо бути самостійними й автономними. Фінансування центру – це ще одне болюче питання. Ми змушені були здійснити оптимізацію шкіл / клубних установ / сільських бібліотек через брак коштів. А тут – створення та фінансування нового центру (центр може обслуговувати кілька адміністративно-територіальних одиниць; також створення нової установи передбачає ліквідацію старої, – ред.).

Оксана Данилова: Положення виписане добре. Однак, як показав карантин, багато вчителів у стані дати собі раду самостійно. Можуть навчитися й навчити одне одного. Багато структур не потрібні.

Що має бути в переформатованих науково-методичних кабінетах насамперед, які допомогу й підтримку вони можуть надавати вчителям?

Оксана Гусак: Бачу такі “критичні” точки, які впливають на кінцевий результат роботи методичних служб. По-перше – примусовий характер, нав’язливі методичні заходи, численні конкурси. По-друге – неоптимізований документообіг, неефективне використання е-інструментів для спрощення фахових комунікацій (електроннe листування, онлайн-реєстрації, опитування, моніторингові дослідження тощо). По-третє – дуже слабкий кадровий потенціал (неефективний, консервативно налаштований, недостатньо вмотивований методист РМК).

Олена Коваленко: Мають бути чіткі рекомендації з моделюванням ситуацій змішаного та дистанційного навчання, розгляд безплатних ресурсів та їхніх можливостей, навчання вчителів і методистів.

Катерина Волик: У своїй роботі центри повинні орієнтуватися на кожного педагога, допомогти обрати професійну траєкторію, особливо для молодих вчителів. Потрібні підтримка, супервізія, вчасна консультація та відсутність функції контролю.

Олена Чорнокрилюк: Варто дати можливість працювати молодим фахівцям, здатним творити сучасну освіту – застосовувати новітні технології і креативний підхід, пропонувати нові ідеї, поглиблювати свої знання, цікавитися новинками професійної сфери, не залишатись осторонь громадського життя.

Оксана Данилова: Це має бути заклад, який створюватиме умови для розвитку, мотивувати. Там має бути менша кількість працівників. Варто запровадити серйозну конкурсну основу для відбору персоналу. Мають бути відкриті публічні відбори. Ці центри мають бути технічно оснащені.

Якими мають бути методисти?

Оксана Гусак: Головне для цих категорій освітян – вчасно зрозуміти, що зменшення буферних установ, які намагаються впливати на школу та педагогічні колективи, – це один із найбільш ефективних шляхів реформ. Усім уже набридло терпіти нескінченну кількість “керівників”, постійну зміну назв установ, які нібито керують освітньою системою, кожен рік опановувати нові “умови гри” та нові експериментальні ініціативи. Було б добре для освітянської спільноти, якби управлінці в освіті усвідомили, що головне для них – це поважати людей. А також зрозуміти нарешті, що система освіти – це не численні установи. Система освіти – це люди, які працюють на місцях, вчать наших дітей. Це – педагогічні колективи закладів освіти та громадянське суспільство, яке є замовником освітніх послуг. Тільки з повагою до людей, які творять вітчизняну освіту, можна конструктивно щось змінити на краще. Жодні постанови, розпорядження та накази будь-яких рівнів без цієї умови не спрацюють на результат.

Олена Коваленко: Методисти мають надати чіткі методики дистанційного та змішаного навчання для конкретних класів, учнів; управлінці – розробити план переформатування освітнього процесу: сценарії та рекомендації щодо їх реалізацій, вчителі можуть описати конкретні ситуації зі свого досвіду.

Катерина Волик: Роль методиста – постійне власне професійне зростання, адже йти в ногу з часом – це вимога сучасного світу.

Олена Чорнокрилюк: методисти повинні бути обізнаними в нормативних документах, державній політиці в галузі освіти, історії освіти, концепції сучасної педагогіки та психології, розумітися на управлінні педагогічними системами.

Оксана Данилова: Люди, які працюватимуть у центрах, мають бути лідерами освітянських думок, які здатні об’єднати навколо себе творчих особистостей і демонструвати – я зможу, ти зможеш і разом ми зможемо. Це повинні бути люди, які цікавляться всіма вчителями, орієнтуватися, хто чим займається, кому чим допомогти.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – nd3000, Depositphotos

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber, а також Telegram для учнів