Напишіть нам

Всі теми

Як учителю працювати дистанційно і зберегти психічне здоров’я – головні тези з Онлайн-EdCamp 2020

“Нова українська школа” публікує найцікавіше з виступів п’ятьох спікерів цьогорічного онлайн-EdCamp: про увагу і пам’ять, як оцінювати дітей дистанційно, до яких висновків щодо онлайн-освіти дійшли в Литві й що робити, щоб повернути собі спокій.

Марина Пристінська, нейропедагогиня, психологиня, нейрокінезіологиня, керівниця початкової ланки у Новопечерській школі, розповідає, як працюють пам’ять та увага в дітей, як в її школі оцінюють молодших школярів і які вправи їм рекомендують робити вдома.

  • Щоб у дитини ввімкнулися увага і пам’ять – мають бути задоволені базові потреби (з піраміди Маслоу). Це залежить від того, як удома все організують батьки. А від того, як учитель підготує матеріал і врахує особливості учнів – буде залежати успіх навчання.
  • Дітям потрібно багато рухатися. Це можна робити в перервах під ритмічні звуки, які активують мозок.
  • У дитини має бути час на себе, щоб помріяти і нічого не робити. Це потрібно, щоб систематизувалолся вивчене.
  • Діти можуть зосереджувати увагу стільки хвилин, скільки їм років. Потім треба змінювати вид діяльності, робити рухливу перерву.
  • Для виконання завдання дітям потрібна чітка і зрозуміла інструкція. Ми можемо тримати в полі зору до чотирьох об’єктів. Тому найкраща інструкція складається не більше ніж із чотирьох пунктів, а кожен пункт – з не більше чотирьох слів. Тоді діти можуть максимально ефективно виконати завдання.
  • Коли ми слухаємо – то запам’ятовуємо 5% інформації. Коли читаємо –  10%. Коли читаємо і слухаємо – 20%. Ефективніше використання знань на практиці – так ми запам’ятовуємо 75%. Найефективніше – навчання інших, 90%. На це варто зважати під час дистанційного навчання.
  • Існує крива забування Еббінгауза. На ній видно, що вже за добу ми забуваємо 70% вивченого. Тому важливо повторювати. Можна використовувати будильник – щоб дитина повторювала вивчене через годину, 9 і 24 години. Так зміцнюватиметься пам’ять.
  • Дітям від 6-ти до 10-ти років рекомендовано 1-1,5 години перед екраном на день. (За один раз не більше 40 хвилин). Перерва має дорівнювати часу, проведеному за екраном.
  • Молодші школярі люблять ігри-змагання. Тому такі сервіси як Kahoot! і ClassDojo подобаються дітям і піднімають рівень активації уваги. Але щодня використовувати їх не треба.
  • Діти люблять поговорити. Можна організувати їм ранкове коло онлайн.
  • Дітям треба давати час на самостійну діяльність і спонукати до неї.
  • Під час дистанційного навчання в початковій школі ми скоротили перелік обов’язкових предметів (тепер це мова та читання, математика, англійська і друга іноземна для 3-4 класів). 1-2 класи оцінюють вербально: педагоги коментують роботи дітей. У 3-4 оцінюють обов’язкові предмети. До всіх інших є тільки коментарі. Немає контрольних і тематичних оцінок. Немає обов’язкових домашніх завдань.

Ми рекомендуємо учням:

  • Вправу “Читаю разом із батьками/другом”. Читати можна за порядком, уявляти, обговорювати, переказувати, пояснювати слова, читати в особах.
  • Вправу “Читаю для себе” – це можливість обирати книжку чи журнал, що дитині подобається. Можна читати і уявляти, міркувати, виписувати ключові слова, записувати два запитання до автора, героя, себе, вчителя.
  • Вправу “Слухаю і читаю”. Розвиває не тільки навичку слухання, а й пам’ять. Потрібно вибрати один текст на тиждень (тривалість 2-3 хвилини):

1-й день – слухати;

2-й день – слухати і слідкувати очима;

3-5-й дні – слухати, слідкувати очима і проговорювати за диктором;

6-й день – начитувати на диктофон, слухати і слідкувати очима;

7-й день – наговорити на диктофон з опорою на текст.

  • Вправу “Пишу для себе”. Можна робити будь-де і будь-як. Головне – писати (думки, ідеї, враження, смішні історії, описувати події, писати листи).

Наталія Кідалова, вчителька англійської, української мови і літератури Мелітопольської школи № 23, переможниця Global Teacher Prize Ukraine 2019, розповідає, як оцінювати дітей на дистанційному навчанні.

  • Визначаємо стратегію:
    1. що ми оцінюємо: знання, уміння навички, цінності, ставлення?
    2. хто оцінює: учень, однолітки, педагог, в яких комбінаціях?
    3. чи будуть стратегії оцінювання самі собою досвідом навчання?
    4. яка мета дистанційного оцінювання?
  • Якщо мета – сформувати позитивну оцінку дитини, мотивувати, надихати, визначити зони зростання, виміряти емоційну атмосферу класу/дитини, оцінити поступ дитини/класу – тоді це формувальне оцінювання. Якщо мета – перевірити, що вивчено, якість засвоєння матеріалу, виміряти результати навчання в кінці процесу, виставити оцінку за семестр чи рік – тоді потрібне підсумкове оцінювання.
  • Зараз важливе формувальне оцінювання. Це оцінювання для навчання, інструмент підтримки і розвитку дитини, а не контролю знань.
  • Для формувального оцінюванні потрібно фокусуватися на тому, що вдається, підкреслювати сильні сторони, але звертати увагу на можливі покращення, щоб стимулювати бажання вчитися. Найкраще це робити через зворотний зв’язок.
  • Надавайте персональний зворотний зв’язок учням. Зверніть увагу на форму: вона може бути письмовою, але краще сприймаються короткі відео. Починати потрібно з хорошого – це заспокоює дитину, і вона сприймає інформацію. Дайте корисні поради: “Наступного разу треба звернути увагу на…”. Важливо, щоб це звучало позитивно. Якщо ви не даєте поради – дитина не буде бачити, куди їй далі розвиватися. Наступним кроком – мотивуйте до подальших дій і розвитку. Усі компоненти мають бути приблизно однакові за обсягом.
  • Не узагальнюйте і не говоріть про абстрактні речі. Наводьте конкретні приклади.
  • Домовтеся про час, коли надаєте зворотний зв’язок. Інколи кожен вид діяльності вимагає зворотного зв’язку, інколи можна об’єднати кілька.
  • Формуйте критерії оцінювання на дистанційному навчанні до кожного виду діяльності спільно з учнями. Це не означає, що домовленості будуть діяти до кінця карантину, але домовляйтеся, будьте гнучкими.
  • Залучайте учнів до різних видів діяльності, пов’язаних з оцінками. Це складно, але самооцінювання і взаємне оцінювання важливі. Учні можуть слухати відео чи аудіо однокласників і визначати два позитивні моменти і один, який можна покращити.
  • Спілкуйтеся і взаємодійте. Батьків можна залучати до оцінювання як однодумців.

Сімонас Шабановас, Литва, вчитель географії, автор шкільних підручників, завуч із питань освіти в ліцеї Нордік, радить, на що варто звернути увагу під час дистанційного навчання. (У ліцеї Сімонаса воно змішане: синхронне (навчання в реальному часі: відео- і аудіоконференції) і асинхронне (персоналізоване, онлайн, у темпі конкретного учня).

  • Не треба робити мікси онлайн-програм і пробувати все: для учнів надто складно перемикатися між різним програмами. Школа має вирішити, яке буде загальне рішення.
  • Щоб усі працювали успішно, потрібен хороший розклад.
  • Щоб дистанційна освіта була хорошою, треба дати учням цифрові підручники і завдання, методичні рекомендації, інструменти для самооцінювання, електронний журнал, можливість спілкуватися між собою, а також місце, де зберігатимуться цифрові учнівські роботи.
  • Треба відстежувати прогрес учнів. Тому в кожного має бути портфоліо з усіма роботами.
  • Щоб вдосконалити систему дистанційної освіти, треба працювати над:
    1. простотою;
    2. якістю;
    3. комплексністю.
  • Карантин – чудова можливість перейняти переваги дистанційного навчання для подальшого. Наприклад, можна буде надсилати домашні завдання на перевірку онлайн, шукати цифровий матеріал для підготовки до уроків.
  • Освіта – це не тільки знання. Це емоції. Тому всі учні, батьки і вчителі мають триматися позитиву.

Психологиня Катерина Гольцберг дає поради, як учителям і батькам максимально комфортно пережити карантин.


П’ять кроків до більш спокійного життя:

  1. На час карантину обмежте інформаційний простір кількома сайтами, яким довіряєте. Не намагайтеся весь час моніторити новини.
  2. Не концентруйтеся на тому, скільки людей померли – концентруйтеся на тому, скільки одужали.
  3. Якщо маєте вільний час – читайте книжки, а не новини. Книжки дають можливість зануритися в інший світ.
  4. Спілкуйтеся з тими, після спілкування з ким не відчуваєте пригнічення. Паніка легко передається.
  5. Ставтеся до інформації критично. Перевіряйте її.

Як організувати особистий простір:

  1. Визначте місце, де ви працюєте, а де відпочиваєте. Повідомте про це близьким.
  2. Виходячи на роботу (вдома), намагайтеся переодягнутися, причепуритися, робити звичні процедури. Робіть усе, що б робили, йдучи на роботу.
  3. Зробіть зручний для себе розклад дня.
  4. Домовтеся з рідними, що саме зараз ви працюєте і виходите на зв’язок з учнями чи колегами, тому вас не можна турбувати. Можете вішати на двері табличку.
  5. Виділіть час на себе. Має бути час, який кожен член сім’ї проводить наодинці з собою.

П’ять кроків до організації дистанційного навчання:

  1. Поспілкуйтеся з батьками учнів про те, як вони бачать дистанційне навчання. Можливо, батьки можуть допомогти з технічним забезпеченням.
  2. Пам’ятайте, що тільки ви вирішуєте, яку платформу обрати. Це має бути зручно для вас. Підлаштуватися під усіх неможливо.
  3. Усе відбувається швидко. Нема часу на налаштування. Тому перфекціонізм залиште на післякарантинний період. У помилках немає нічого страшного.
  4. Моніторте присутність дітей. Цікавтеся, що вони роблять. Можна робити зустрічі для дітей, щоб вони поспілкувалися і посперечалися, і не робили цього під час уроків.
  5. Не сваріться. Усім зараз важко. Встановіть абсолютний мінімум виконаних завдань.

Це може бути:

  • Трохи щоденного читання (самому, з батьками, аудіокнижки).
  • Трохи писемної творчості (щоденник, складання коміксів, вигадування історій із батьками).
  • Практична математика (логічні вправи, кулінарія, настільні ігри).
  • Фізичні вправи, руханка.
  • Творчі вправи (добре щодня співати – це психологічне розвантаження, займатися музикою або малюванням раз на тиждень).

П’ять фраз, які важливо сказати дитині:

  1. Я подбаю про тебе, а ти подбай про особисту безпеку і гігієну.
  2. Небезпека не тільки від вірусу, а й від людей, які є в мережі.
  3. Ти можеш понудитися, поки не знайдеш щось цікаве. Вимога одна – це має бути безпечним.
  4. Давай я навчу тебе готувати/грати/малювати.
  5. Давай поспілкуємося, школа почекає.

Психологиня Світлана Ройз розповідає, що робити, щоб повернути собі відчуття спокою і краще концентруватися під час карантину (і не тільки).

  • Сядьте зручно, погляньте на двері з кімнати і скажіть собі: “Вихід є”. Цією вправою можна впливати на панічні атаки.
  • Щоб відчути контроль над ситуацією, можна малювати лабіринти і спіралі, проводити по них рукою. Це теж дає розуміння, що вихід є з будь-якої ситуації.
  • Заплющіть очі й відчуйте, що ви виростаєте розміром від землі до сонця. Стаєте великими й неймовірно широкими. За вами – сили вашого роду, всі ваші знання, сертифікати, дипломи про вищу освіту. Проговоріть про себе слова: “Я доросла/-ий, я впораюсь”. Тоді, коли до вас звернеться дитина чи дорослий, який перебуває в більш вразливій позиції – ви зможете допомогти.
  • Уявіть, що ви у великій сфері, що сяє. Відчуйте, наскільки це комфортно. Це відображення дитячого “я в будиночку”. Уявіть, що за межі сфери ви виводите все, що не стосується вашої території: чужі труднощі, інформацію про чужі долі, страхи. Ця вправа допомагає повернути відчуття кордонів.
  • Поставте ноги на підлогу. У кожного на стопах є опори: дев’ять точок – п’ять пальців, три подушечки і п’ятка. Коли ви відчуваєте опору стоп – ваша увага стає більш стійкою. Але є люди-винятки, яким щоб сконцентруватися, потрібно розхитуватись.
  • Зробіть вдих і довгий видих. Будь-яка вправа, де видих довший за вдих, заспокоює.
  • Робіть щоденну практику “5 хороших новин”. На кожен палець згадуйте, що сьогодні було позитивного. Коли ви загинаєте пальці – цей позитив стає вашим.
  • На карантині через відсутність руху може бути важко концентруватися. Щоб цього не відбувалося – достатньо хоча б десять хвилин вправ чи танців.
  • Покладіть руку на голову і скажіть: “Привіт, моя голова, я рада твоєму поверненню”. Далі – “Привіт, щоки, рада вашому поверненню”. І так далі: плечі, груди, живіт… Після практики ви зможете відчути тепло і межі тіла. Це означає, що ви зможете відрізняти, де ваші емоції, а де чужі.
  • Поставте будильник, щоб він дзвонив кожні півтори години. Під час дзвінків ставте собі три запитання: “Що я зараз відчуваю? Що я зараз хочу? Про що я зараз думаю?”. Наше тіло завжди з нами говорить і намагається дати нам сигнал. Якщо ми в контакті з тілом, воно завжди підкаже, що веде нас до більшого благополуччя.
  • Складіть долоні метеликом і прикладіть до грудної клітини. Починайте постукувати з інтервалом удар на секунду. Це вправа для повернення спокою.
  • Коли йдете – на кожен крок вимовляйте слово. Слово має означати стан, якого ви хочете досягти. Наприклад, “щастя”.
  • Якщо у вас спалах паніки – можете трохи натиснути на очні яблука. Ви відчуєте, як зменшується частота серцебиття.

Надія Швадчак, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – Wavebreakmedia, Depositphotos

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber

Матеріали за темою

Обговорення