Напишіть нам

Всі теми

Для чого учням навчатися системного мислення або Думати як інженери

Сучасний світ змінюється з великою швидкістю – активний рух глобалізації та технологічного прогресу формує нові шляхи взаємодії між країнами, зокрема через міжнародні торгові зв’язки в потужних економічних системах. Зміни ж політики в одній державі неминуче викликають пульсацію в інших, що породжує виникнення нових та зміни попередніх структурних частин функціонування суспільства.

У сучасному світі людину оточують не поодинокі елементи, а системи з компонентів, що здійснюють цілісні функції, тому системне мислення важливо мати кожній людині, а навчатися мислити цілісно потрібно ще за шкільною партою. Науковець Пітер Сенге (Peter Senge) описує системне мислення як бачення цілісностей, межі бачення взаємозв’язків та закономірностей змін, а не статичних “знімків”.

Системне мислення сьогодні потрібне спеціалістам різних сфер – як природничих, так і соціальних наук, інженерії, управління та інших. Говорячи про майбутні професії, усе більше схиляються до думки, що нові професії виникатимуть на перетині кількох галузей, а отже – майбутнім випускникам потрібно буде розуміти, як функціонуватимуть багатопрофільні проєкти, як пов’язані різні процеси та явища.

Дослідження системного мислення триває багато років і викликає наукову зацікавленість у вчених по всьому світу. Одним із основоположників такого підходу є австрійський біолог Людвіг фон Берталанфі (Ludwig von Bertalanffy), який розглядав системне мислення як метод наукового дослідження.

Завдяки цьому вченому сьогодні відомо, що такий підхід виступає за розгляд проблеми загалом, підкреслюючи взаємозв’язки між її компонентами, а не самі компоненти, всупереч традиційному підходу, що ґрунтується на аналізі її окремих частин. За загальною теорією систем (GST – General System Theory) Берталанфі, застосування теорії до однієї конкретної наукової галузі допомагає вирішувати проблеми та пояснювати явища та процеси в інших галузях.

Інший вчений, Баррі Річмонд (Barry Richmond), ввів поняття “forest thinking” (“лісове мислення”) – “погляд з 10 000 м, а не зосередження уваги на місцевих деревах” – бачити ліс крізь дерева.

На базі дослідницького Вінчестерського університету у Великобританії функціонує Centre for Real-World Learning (Центр навчання для реального світу), який визначив перелік так званих “інженерних розумових навичок”:

  • Системне мислення – бачити цілісні системи та взаємодію складових;
  • Пошук проблем – уточнення потреб, перевірка наявних рішень, дослідження контекстів;
  • Візуалізація – вміння переходити від абстрактного до конкретного, використовуючи  різноманітні інформаційні джерела та матеріали, створюючи продукт;
  • Пошук удосконалення – прагнення зробити речі кращими, експериментуючи, конструюючи, замальовуючи, здогадуючись, вигадуючи, думаючи, прототипуючи;
  • Творче вирішення проблем – застосування різноманітних методів, генерування ідей та рішень з іншими членами команди;
  • Адаптація розробок – реферування, тестування, аналіз, переосмислення.

Звісно, ці навички неможливо сформувати за короткий період часу, тому лише комплексний підхід і системні рішення у вдосконаленні шкільної системи здатні обумовити очікувані результати.

На перший погляд, не зовсім зрозуміло, які саме шкільні предмети здатні сприяти розвитку системного мислення, але, занурившись глибше, зрозумілою стає велика роль математики, інформаційних технологій, природничих наук, історії та інших. Але це можливо, якщо вийти за межі традиційної фронтальної роботи і максимального залучення учнів до роботи, застосовуючи проблемно-орієнтоване, проєктне, навчання на основі гри, а також інтегроване навчання, яке варто використовувати після отримання учнями фундаментальних знань.

Очевидно, що необхідні навички у школах учні зможуть розвивати лише тоді, коли спільні методики і підходи залучатимуться багатьма вчителями з різних галузей знань, коли учні навчатимуться в середовищі, яке обумовлюватиме використання навичок системного, критичного, креативного мислення, які вкрай важливі майбутнім випускникам.

Джим Даніель з Kentucky Educational Foundation говорить, що коли системне мислення створює нову культуру в шкільній системі, то зміни в кінцевому підсумку повинні перетворитися на системне мислення, яке викладається у класі як підхід до вирішення проблем. Маю надію, що системне мислення як в управлінні школами, так і в здійсненні навчального процесу стане одним з ключових векторів у майбутньому.

Інна Дьоміна, співзасновниця “SOM.Science. Освітній консалтинг” та співавторка одного з проектів інтегрованого курсу “Природничі науки” для старшої школи, співзасновниця та керівниця навчального процесу Загальноосвітньої школи Claris Verbis

Титульне фото: автор – Yaruta, Depositphotos

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber

Матеріали за темою

Обговорення