Здоров’я мозку дитини – особливості розвитку. Частина 2

Чому цікавість та різноманітність у навчанні та вдома важливі для розвитку мозку? Що батьки, вихователі та вчителі можуть робити, аби допомогти розвитку дитячого мозку? Про це читайте в другій частині матеріалу.

Читайте також першу частину

ЦІКАВІСТЬ – ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО

Варто пам’ятати, що в кожного віку є свої завдання. Дошкілля – вік, спрямований на вивчення світу. Діти намагаються весь час будувати гіпотези, перевіряти їх і шукати найкращі. “Дитина – ідеальний вчений з погляду філософії. Вона ставить питання, пропонує гіпотези і намагається всьому знайти пояснення”, – каже нейробіолог Сергій Данилов.

“Іноді дорослі не вміють цього робити. І дітей зупиняють – не став дурних питань. Це погано. Чим більше діти ставлять питань, чим більше гіпотез хочуть перевірити – тим розумнішими і адаптивнішими вони будуть”.

“Ціль цього віку – не стати спеціалістом (краще всіх грати на піаніно, забивати м’ячі), а кайфувати, розвиватися, пробувати різне: що подобається, а що – ні, що цікаво, а що – не дуже. Чим різноманітніше середовище, чим більше різного – тим краще”, – додає Данилов.

Одне з останніх досліджень американських вчених свідчить, що дітей слід заохочувати ставити питання. Оцінювали з допомогою анкетування батьків рівень цікавості дітей, коли вони були немовлятами і дошкільнятами. Потім читання, математику та поведінку перевіряли в перший рік школи. З’ясувалося, що найдопитливіші діти пораються із завданнями найкраще.

Здебільшого, діти, в яких багато запитань, навчаються не ставити їх у школі. На фоні перегонів із тестів, контрольних, іспитів до запитань ніколи не доходить. Дослідники кажуть, що для успішності у школі здатність залишатися зосередженим і, наприклад, не відволікатися на грозу за вікном, менш важливі, ніж цікавість, яку проявляють діти до грози.

В одному із садочків англійського Брістоля провели експеримент. У групі, де були дворічні малюки, прибрали всі іграшки. Натомість занесли картонні коробки, жестяні банки, горщики та каструлі різного розміру, старі телефони, чайники, комп’ютери, різні інструменти.

Діти одразу взялися майструвати нові предмети – гірки, басейни, космічні кораблі, спілкуватися з уявними людьми на старих телефонах, старими ключами замикати уявні королівства. Більшість не просили іграшки назад.

Наступний період, за словами Сергія Данилова, – знаковий світ. З отриманих гіпотез діти намагаються побудувати систему, починають приміряти на себе різні образи. “Ціль цього віку – освоїти чим більше моделей, щоб зрозуміти, як це – бути дорослим і як правильно поводитися в певній ситуації. Це вік вивчення і в ігровій формі приміряння різних ролей”.

Далі настає період, коли ці ролі треба починати використовувати – старший підлітковий вік. Діти починають будувати соціальні мережі, з допомогою яких вони будуть далі виживати.

“Наше виживання як дорослих на 99% залежить від соціальної мережі, в якій ми живемо. Відбувається перехід вертикальних зв’язків (передача інформації зверху вниз) на горизонтальні (ровесники). Якщо діти не навчаться будувати коаліції, якщо не буде своєї банди, то їм буде дуже важко виживати”.

У ці моменти змінюються цілі – збудувати зв’язки, вести пошуки партнера, отримати певний статус. “Статус у цьому віці здобувається лише в конкуренції. Треба навчитися керувати ризиковою поведінкою”.

ПОРАДИ БАТЬКАМ, ВИХОВАТЕЛЯМ І ВЧИТЕЛЯМ

Лікар і кандидат медичних наук Андрій Беловєшкін радить більше розмовляти з дітьми. “При цьому корисно говорити, навіть якщо вони особливо нічого не розуміють і не можуть вам відповісти”. Важливим фактором для розвитку мозку дитини і подальшої успішності є мовленневе середовище, в якому перебувають діти.

“Кількість слів, які чує дитина, визначає траєкторію її навчання. Увімкнені радіо і телевізор не замінять живої мови. Важлива спрямована увага батьків, тепло і безпека спілкування. Важливі не лише розмови “по справам”, але й “зайві розмови”. Чим триваліший діалог, тим краще для дитини”. 

Фото: автор – SIphotography, Depositphotos

Докторка біологічних наук, професорка, головна наукова співробітниця Інституту вікової фізіології Мар’яна Безруких рекомендує педагогам у роботі з дітьми виключити або мінімізувати фактори, що негативно впливають на розвиток мозку:

1. Негативна взаємодія, негативні емоції, невдоволення, залякування, мовні атаки, приниження, психологічний тиск, неадекватні вимоги.
2. Усі види стресових ситуацій і особливо – обмеження часу.
3. Механічне копіювання і запам’ятовування, “натаскування”. Ця діяльність малоефективна, а мозок найкраще робить те, що виконує найчастіше, а значить – звикає працювати неефективно.
4. Обмеження досвіду різних видів діяльності, концентрація на чомусь одному (рання спеціалізація). Мозку, що розвивається, необхідний досвід різних видів діяльності.
5. Ситуації неуспіху і невдач, що повторюються. Діяльність без права на помилку. Мозок формує “установку на невдачу”, яку важко подолати.

Кандидат біологічних наук, провідний науковий співробітник інституту фізіології ім. Богомольця Дмитро Ісаєв радить викладачам давати матеріал дітям цікаво і з гумором, оскільки їм важко фокусувати увагу тривалий час. “Варто також робити невеликі перерви посеред уроку. Також не завадило б учителям частіше усміхатись дітям. Це підвищує рівень серотоніну в мозку, і тоді вони краще засвоюють матеріал”.

Сергій Данилов каже, що бажання обігнати час погано закінчується. “Якщо дитина чимось займається і в неї щось не виходить, це не означає, що мозок не опрацьовує отриману інформацію. Все йде імпульсами. Можна роками не навчитися читати, а потім опанувати навичку за три дні. Це означає, що за цей період у голові відбувалась підготовча робота”.

Якщо говорити про ранній розвиток, то це не повинна бути гонитва за досягненнями заради досягнень. “Ранній розвиток – це збагачення середовища і знайомство дитини з різноманітними речами, подіями, явищами. Чим ширший спектр адаптації – тим легше буде їм у дорослому віці знайти спеціалізацію“.

До 7 років важливо мінімізувати доступ дітей до комп’ютерів, телефонів, гаджетів. Оскільки, це обмежує пізнавальні здатності дітей.

Читайте також першу частину матеріалу

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – SergeyNivens, Depositphotos

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber