Правила класу: перший крок у розвитку громадянської компетентності

Громадянська компетентність – одна з ключових навичок, закладених у закон “Про освіту”. Разом із соціальною, вони пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей. Вони, зокрема, передбачають співпрацю з іншими для досягнення спільної мети, активність у житті класу і школи, повагу до прав інших, уміння вирішувати конфліктні ситуації.

Одним з інструментів, який використовують вчителі для розвитку цих компетентностей у початковій школі, є створення “Правил класу” – першого “закону” в житті першачків.

У групах вчителів НУШ у соцмережах можна знайти чимало пропозицій готових “Правил класу”, які можна швидко роздрукувати й повісити у класній кімнаті. Проте куди ефективніше, на думку самих педагогів, створювати ці правила всім класом, обговорюючи та враховуючи думки кожного.

Про це проєкту “Дружня школа” розповіла вчителька львівської “Школи вільних та небайдужих” Тетяна Григоренко:

“Важливо, щоб ці правила були не нав’язані вчителем, а сформульовані, ухвалені та оформлені самими дітьми. Тоді вони для них є важливими і обов’язковими для дотримання, адже це ЇХНІ правила. Найвдаліше та найдоступніше підводити учнів до необхідності існування правил через провідну для них діяльність, тобто через гру”.

Пані Тетяна використовувала для цього гру “Автівки”:

Діти стають у коло, вони – автомобілі, а частина класної кімнати – дорога. Учитель називає швидкість, з якою рухаються “автівки”. Наприклад: 20 км/год (учні рухаються кроками у звичному темпі), 40 км/год (пришвидшуються), 60 км/год (ще швидше). За командою “туман”, діти затуляють очі долонями і пересуваються із заплющеними очима. За командою “ожеледиця”, їх “заносить”.

Спочатку учні рухаються хаотично, у довільному напрямку, а вчитель варіює швидкості та команди. Зіткнень тут не уникнути. Потім учитель пропонує повторити ті ж команди, але додає умову: школярі мають рухатися по колу або по прямій, лише одне за одним, на відстані витягнутої руки.

По завершенні гри діти сідають у коло, а вчитель проводить рефлексію і за допомогою запитань підводить до асоціації: дорога – це життя у школі (класі), автівки – учні. Запитання можуть бути такими:

• Чи сподобалася вам гра? (зазвичай діти в захваті)
• Чи було вам складно виконувати команди. Якщо так, то коли саме? (діти відповідають, коли рухалися хаотично)
• Чи було простіше виконувати команди у випадку впорядкованого руху? (кажуть, що так)
• Що відбувається на дорозі, коли машини рухаються хаотично? (аварії, травми і т.д.)
• Що допомагає уникнути цього на дорозі? (правила дорожнього руху)

Далі вчитель пояснює, що в колективі відбувається те саме. Правила поводження допомагають уникнути “аварій” (сварок, конфліктів, непорозумінь), які виникають внаслідок незлагодженої роботи.

Далі пані Тетяна ділила учнів на групи, представники кожної пропонували свої правила для класу. Після цього весь клас гуртом обирав і формулював правила, прийнятні для всіх груп, через голосування.

Важливо: за порушення правил на дорозі водіїв штрафують, тому і порушення правил колективу повинно мати свої наслідки (обов’язково апелюючи до порушеного правила). У класі нашої експертки, наприклад, використовується класна валюта “суперсила”.

Суперсили заохочують учнів до навчання. За порушення правил вони конфіскуються (наприклад, за бійку – 5 суперсил, за образу – 3 суперсили, за порушення правил їдальні або на уроці – одна тощо). Діти самі віддають свої суерсили, якщо знають, що порушуили правило, і перепитутують, чи мають можливість отримати їх назад.

Фото з класу Тетяни Григоренко. Фото надала Тетяни Григоренко

Під час створення правил зверніть увагу на рекомендації:

• Правил не має бути багато (від 3 до 6).
• Вони мають бути короткими (від 3 до 7 слів)
• Правила мають бути конкретними і зрозумілими з першого прочитання.
• Це мають бути твердження (“Завжди говорити правду”). Слід уникати заперечних зворотів (“Не заважати іншим на уроках”, “Не бігати коридорами”) та використовувати позитивну лексику.

Олександра Дмитренко, журналістка проєкту “Дружня школа”, спеціально для “Нової української школи”

Титульне фото: автор – Syda_Productions, Depositphotos

Цей матеріал був створений за фінансової підтримки Європейського Союзу та Міністерства закордонних справ Фінляндії. Висловлені в цьому матеріалі думки жодним чином не відображають офіційний погляд Європейського Союзу чи Міністерства закордонних справ Фінляндії.

Підписуйтесь на наші Facebook та Viber