Як роблять підручники за кордоном. Фінський досвід

Яскраві, мотивувальні, цікаві – якими мають бути підручники для НУШ? Для українських авторів підручників, експертів і видавців провели тренінг у межах проекту “Фінська підтримка реформи української школи”. Обговорювали, як уникнути недоліків, якими і досі рясніють вітчизняні підручники, які підходи застосовувати до їхнього оцінювання, як навчати експертів.

Про фінське підручникотворення розповідав керівник третього кластеру “Освітнє середовище” проекту “Фінська підтримка реформи української школи” Яркко Лампіселька.

ХТО І ЯК СКЛАДАЄ ПІДРУЧНИК

Складаючи підручники, фінські автори враховують три важливі компоненти: teaching (викладання), learning (вивчення як самостійний процес), studying (навчання). І завжди пам’ятають: саме підручники можуть полегшити опанування навчальної програми, але жодним чином не зашкодити мотивації учнів.

Головна вимога до фінських підручників – відповідність усіх тем національній навчальній програмі Фінляндії (Finnish National Curriculum). Автори і видавці дуже ретельно її вивчають перед тим, як формувати підручник і наповнювати його змістом.

Навчальну програму (Curriculum) розробляє Національна Агенція Освіти Фінляндії (FNAE). Життєвий цикл навчальної програми зазвичай становить 8-10 років. FNAE створює групи експертів для всіх шкільних предметів, щоб зробити оновлення курикулуму. До цієї групи експертів входять представники видавництв, університетів, викладачі, освітні дослідники, спеціалісти з контенту, директори шкіл.

Яркко Лампіселька

Видавці зазвичай запитують попередніх авторів, чи ті не хочуть продовжити роботу над підручниками, або ж створюють нові робочі групи для підготовки рукописів.

Видавництва наймають авторів, виходячи з їхніх знань і досвіду. Цінується тристороннє ноу-хау: хоча б один досвідчений шкільний учитель, один університетський спеціаліст з певного предмету і один університетський фахівець з педагогіки. Деякі автори підручників можуть працювати в обох групах – у команді з оновлення навчальних програм FNAE і, власне, над створенням підручника у видавництві. Щойно стає відомо, що оновлена навчальна програма от-от буде готова, у видавництвах уже звітують: перші видання підручників за крок до рекламної кампанії.

Згодом видавництва організовують кілька презентаційних виставок, на які запрошують учителів, влаштовують зустрічі у школах, на яких демонструють свої підручники. Цей період триває від 6 до 12 місяців. Видавництва також організовують у школах уроки про книги, тренінги для вчителів, як краще ними користуватися. Як правило, підручники, якими користуватимуться з початком навчального року, уже є в школах навесні.

Останні рамкові навчальні програми для середньої школи у Фінляндії були опубліковані 2014 року, а для вищої середньої – 2016-го. Однак, FNAE вже оголосила про початок роботи з оновлення навчального плану на 2021 рік. Це досить короткий проміжок часу між оновленнями навчального плану, тож видавництва вже почали набирати авторів, і процес розробки підручника почався знову.

Підручники мають стосуватися життя дитини і розвивати пізнавальні навички. Навчальні матеріали – це лише один із компонентів освітнього процесу. Вчитель повинен розуміти, що в нього є багато можливостей для викладання і підручник – лише один із інструментів.

Стандарти якості для змісту підручника:

• відповідність освітнім цілям;
• забезпечення базової предметної грамотності;
• точність і сучасний стан знань;
• репрезентативність знань;
• відповідний курикулуму і ефективний вибір змісту для підручника;
• системність понять і знань;
• горизонтальна кореляція: зв’язок спорідненого змісту з подібними предметами;
• вертикальна кореляція: підключення відповідного змісту одного предмету до різних класів, етапів навчання або рівнів;
• соціальна значимість змісту;
• узгодження цінностей із суттю;
• недискримінація меншин;
• недискримінація різних систем цінностей;
• презентація художніх чи естетичних цінностей.

Підручники мають стосуватися життя дитини і розвивати пізнавальні навички. Фото: Марія Матяшова

Стандарти якості для дидактичного оформлення підручників:

• пояснення технічних або спеціалізованих термінів;
• функціональне використання ілюстрацій, зображень і піктограм;
• дидактична цінність прикладів;
• зв’язки між поняттями та знаннями;
• послідовність інтеграції контенту;
• ефективні способи представлення цінностей у підручнику;
• наявність запитань і завдань у підручнику;
• доречність запитань і завдань;
• різноманітність запитань і завдань;
• різноманітні методи розв’язання завдань;
• запитання та завдання для оцінки успішності навчання учнів;
• підтримка розвитку творчого мислення;
• підтримка розвитку критичного мислення.

Стандарти якості для мови підручників:

• повага до лінгвістичних норм;
• пояснення невідомих слів і фраз;
• контроль над довжиною речень.

ВИБІР І ОЦІНЮВАННЯ ПІДРУЧНИКІВ

Хто ж обирає у фінських школах підручники?

“Залежить від міста чи муніципалітету. Це може бути колектив вчителів, директор школи, чиновник з муніципалітету, – каже Яркко Лампіселька. – Але варто наголосити: ті, хто закуповують підручники, дуже рідко, або ж навіть ніколи не ухвалюють рішення, яке йде врозріз з рекомендаціями вчителів. Отже, вчителі обирають підручники, якими хочуть користуватися під час навчального року, і дають рекомендації тим, хто відповідає за закупівлю підручників”.

Вибір підручника ґрунтується на престижі автора та/або видавця і вмілому маркетингу видавців. Перевагу віддають книгам, надрукованим у привабливих обкладинках. Вчителі звертають увагу на ті підручники, які користуються найбільшим попитом серед колег.

Підручники – комерційні товари, тому, за словами Яркко, варто пам’ятати, що фінансовий успіх може бути головною метою друку підручників.

Наслідки ринкової орієнтації:

• видавці випускають продукцію на основі суспільного попиту;
• педагоги схильні вибирати підручники, які передбачають мінімальну підготовку до уроків;
• фокус викладання зміщується в бік слідуванню за змістом підручника замість того, щоб створювати можливості для учнів набути навичок та знань, які мають відношення до майбутнього;
• автори підручників покладаються на свою інтуїцію і виробляють матеріали, які, на їхню думку, найкраще підходять для користувачів;
• актуальні потреби учнів часто можуть бути не враховані;
• професійні автори підручників можуть добре розумітися на дизайні, змісті й формуванні підручника, але їм не вистачатиме креативності і уяви.

У Фінляндії не існує офіційної процедури оцінки підручників. Якість підручників оцінюється кінцевими користувачами, тобто вчителями. Якщо в підручнику містяться помилки, або ті мають складну структуру – вчителі скаржаться видавцю, і книга не продається. Великі видавництва не допускають поганої якості підручників. Іноді деякі видавництва неофіційно залучають вчених з університетів для перегляду рукописів книжок.

Хто платить за підручники?

“Фінансова система у Фінляндії, на перший погляд, досить складна. Але потрібно розуміти, що всі витрати на освіту в країні йдуть з державного бюджету. Загальноосвітня школа (1-9 класи, вік учнів – 7-16 років) повністю безкоштовна, включаючи всі навчальні матеріали, охорону здоров’я, консультаційні, кураторські та психологічні послуги, а також транспорт у разі проживання на відстані 3-5 км від школи.

Підручники оновлюють за необхідності. Жодної періодичності немає. Фото: автор – ArturVerkhovetskiy, Depositphotos

Освіта вищого середнього та вищого (тобто академічного і професійного спрямування – ред.) рівнів також безкоштовна. Але учні вже мають за власний кошт придбати навчальні книги і оплатити перевезення. Усі інші послуги дуже дешеві або абсолютно безкоштовні. Наприклад, гаряча їжа безкоштовна на середньому рівні (10-11 класи), а на найвищому (12-й клас) це не коштує більше 2-3 євро”, – каже Яркко Лампіселька.

Підручники оновлюють за необхідності. Жодної періодичності немає. Наприклад, книги з основ релігії можуть бути у користуванні кілька років, бо цей урок у розкладі можна побачити не так часто, як математику.

ЯК ВЧИТЕЛІ ПРАЦЮЮТЬ З ПІДРУЧНИКАМИ

Довіра до вчителя у фінських школах дозволяє йому самостійно розбавляти навчальну програму власними методиками і вибирати найприйнятніші підручники.

Яркко Лампіселька каже: “Якщо на вашу вчительську думку чогось немає в підручнику, що ви вважаєте важливим, – то це теж ваша відповідальність. Ви повинні проінформувати місцеву владу про те, що ці підручники не враховують певні факти. Ви також відіграєте ключову роль, коли оцінюєте підручник”.

Автори підручників, за словами Яркка Лампіселька, мають також пам’ятати про вчителів-новачків, які тільки почали працювати в школі. Для них підручники мають неабияке значення.

Робота вчителя з підручником має такі переваги:

• легко доступне джерело матеріалів для вчителів;
• можливість структурувати урок;
• інструмент стимулювати і мотивувати учня до навчання;
• моніторинг прогресу в навчанні;
• слідування навчальній програмі.

Робота вчителя з підручниками може мати такі недоліки:

• хоча підручники забезпечують базову основу для підготовки до уроку, з часом може з’явитися залежність від них;
• зростає ризик відходу від креативності в навчанні;
• сприяє некритичному ставленню до змісту підручника;
• жоден підручник не може забезпечити індивідуальний стиль навчання, відповідати диференційованому навчанню і вимогам кожного окремого навчального закладу;
• структура підручника може перешкоджати творчості та уяві під час навчального процесу;
• деякі вчителі можуть схилятися до думки, що зміст підручника перевершує їхні власні ідеї;
• учням можуть не сподобатися теми, які висвітлюються у підручнику, і це може призвести до того, що навчання вони сприйматимуть як нудний процес і будуть розчарованими.

Вибір підручника ґрунтується на престижі автора та/або видавця і вмілому маркетингу видавців. Перевагу віддають книгам, надрукованим у привабливих обкладинках. Вчителі звертають увагу на ті підручники, які користуються найбільшим попитом серед колег. Фото: Марія Матяшова

Вчителі у фінських школах вільні взагалі відмовитися від підручника і навчати дітей з допомогою інших навчальних матеріалів. Хоча це буває вкрай рідко. Підручникам довіряють. Довіра – важливий фактор у фінській системі освіти. Міністерство освіти і Національна Агенція освіти довіряють муніципалітетам у впровадженні навчальної програми, муніципалітети – школам в інтерпретації цих програм і школи – вчителям у тому, як з найбільшою користю навчати школярів.

Ольга Головіна, “Нова українська школа”

Титульне фото: автор – anelina, Depositphotos