Теми статті: батькам, вчителям, директорам, закордонний досвід, навчаємось разом, НУШ, педагогіка партнерства, учням
12 Березня 2019
10 768
0
В Ірпіні закінчився перший модуль тренінгів у межах проекту “Педагогіка початкової школи: фінський досвід”. Його мета – підготувати національних тренерів, які навчатимуть регіональних тренерів НУШ на базі обласних інститутів підслядипломної педосвіти. Журналістка НУШ відвідала другий день тренінгу. Йшлося про оцінювання у фінських школах, тож вона дізнавалась, чому в початковій школі Фінляндії не ставлять балів і не критикують учнів.
Середня загальна і обов’язкова для всіх освіта у Фінляндії включає школу двох ступенів: нижній (alakoulu) – з 1 до 6 класу і верхній (ylakoulu) – з 7 до 9 класу. У додатковому 10-му класі учні можуть покращити свої оцінки. Потім діти йдуть або у професійний колледж, або продовжують навчання в ліцеї (lukio). Це в нашому розумінні 11-12 класи. Фінська школа сповідує поступове навантаження, яке доводять до максимуму лише для добровольців – тих, хто обрав лукіо, хто хоче навчатися далі.
Фіни кажуть: “Або ми готуємо до життя, або – до іспитів. Ми обираємо перше”.
Тому обов’язкових іспитів у фінських школах, крім того, що потрібен для атестату зрілості, немає. Контрольні роботи і проміжні тести – на розсуд вчителя.
Якщо говорити про оцінювання загалом, то варто пам’ятати, що у фінських школах немає рейтингів. Учнів не порівнюють один з одним, їх не ранжують за успішністю. Оцінювання поведінки не впливає на оцінювання предметів. Акцентується на успішних і позитивних аспектах. Учням підказують, як спостерігати за своїм навчанням і його прогресом, допомагають усвідомити свої успіхи і сильні сторони.
На початку першого року навчання вчителі збирають батьків і розповідають, як і чого навчатимуть їхніх дітей: які пріоритети, які практичні і теоретичні заняття матимуть школярі. Це потрібно, щоб батьки переконалися, що все серйозно і щоб вони розслабилися.
Наприкінці кожного тижня або місяця вчитель розсилає батькам електронною поштою листи з описом того, що їхня дитина робила, чого досягла, на що варто звернути більшу увагу. І також пише плани на наступний тиждень. Кожен учитель вибирає для себе регулярність подібної звітності.
У Фінляндії діє 10-бальна система оцінювання. З 1 до 3 класу оцінки в будь-яких варіантах відсутні, потім до 7 класу застосовують лише словесну оцінку: посередньо, задовільно, добре, відмінно. Усі школи підключені до державної електронної системи “Wilma” – на кшталт електронного щоденника. Батьки отримують до системи особистий код доступу, де педагоги виставляють оцінки, відмічають, які заняття пропустила дитина, інформують про її життя в школі. Психолог, соціальний працівник і фельдшер теж залишають там потрібну батькам інформацію.
Оцінки у фінських школах здебільшого застосовують для мотивації дитини в досягненні певних цілей у навчанні і самоперевірки. Щоб дитина могла покращити свій результат, якщо сама захоче.
Загалом оцінювання учнів у Фінляндії можна розділити на три категорії.
Перше вчитель здійснює у класі. Воно передбачає діагностичне, формувальне й підсумкове оцінювання учнів як складову викладання й навчання. У всіх школах це суто вчительська відповідальність: педагоги підготовлені створювати й використовувати в роботі різноманітні методи оцінювання. Велику частину позакласного робочого часу вчителі відводять на опрацювання оцінювання в класі.
Друга категорія оцінювання школярів – усебічний аналіз учнівського прогресу для кожного семестру. Учень отримує табель успішності, який відображає його результати з предметів, а також із поведінки і залученості в навчання. Табелі успішності учнів – завжди колективне професійне судження вчителів. Рішення про критерії залишається на розсуд школи. Це означає, що табелі успішності різних шкіл неможливо порівнювати, бо в кожної школи – свої критерії оцінювання. Щоправда, вони формуються на основі загальнодержавних принципів оцінювання учнів.
І третя категорія – зовнішнє оцінювання успішності учнів. У регулярних державних оцінюваннях застосовують методологію на основі вибірок, охоплюючи приблизно 10% певної вікової групи (учнів 6-х і 9-х класів). Тут оцінюють навчальні успіхи школярів у читанні, математиці та природничих науках кожні три або чотири роки. Оцінювані предмети обирають за потребами чи запитами державних управлінь. Школи, не включені у вибірку, можуть придбати один чи більше таких тестів у Державного центру оцінювання освіти, щоб порівняти свої результати з результатами інших шкіл. Приблизно п’ята частина всіх учнів відповідної вікової групи бере участь у таких монітоингових оцінюваннях.
Щоб отримати атестат зрілості, школярі складають тести щонайменше з 4-х предметів. Успішно склавши іспит на атестат зрілості, абітурієнти можуть продовжити навчання у вищих навчальних закладах.
Проведенням іспиту керує зовнішня комісія, яку призначає Міністерство освіти і культури. У комісії – 40 членів, зокрема викладачі університетів, учителі старших шкіл і творці освітньої політики. Готують і оцінюють іспити окремі предметні комітети, що налічують до 330 учасників, більшість з них – теперішні або колишні шкільні вчителі. Зазвичай один учень платить за п’ять іспитів 200 доларів США. Уся організація іспиту фінансується з цих учнівських внесків.
Загальнообов’язковим є іспит з рідної мови – фінської, шведської чи саамі. Кожен учень обирає три додаткові тести з переліку: друга рідна мова, іноземна мова (найчастіше – англійська), математика й один тест з-поміж гуманітарних і природничих дисциплін. На складання кожного іспиту відведено до шести годин.
Іспити проводять двічі на рік: у вересні та березні-квітні. Усі іспити, крім аудіювання та розуміння прочитаного для другої рідної й іноземної мов, – це тести на папері, що зазвичай вимагають розгорнутих письмових відповідей на завдання відкритого типу. Навесні 2016 року впроваджено електронну форму екзаменування.
Школярі найчастіше залучені до формування критерії оцінювання під час роботи над проектами. Спільними зусиллями у класі вирішується, яким чином оцінюватимуть креативність, вчасно здану роботу, розкриття теми тощо. Учням постійно пояснюють, що провали і неправильні відповіді – це кроки в процесі навчання.
Наприкінці року відбувається підсумкове оцінювання. Школярі отримують формуляри, які заповнюють самостійно. Ось приклад з формуляру самооцінювання для учнів 4-х класів:
Розкажіть про завдання і ситуації, з якими ви добре впоралися в школі.
Оцініть свою поведінку. Позначте на шкалі місце, де ви перебуваєте:
Мені це вдається і я тренуюся:
– Я дотримуюся спільних правил
– Моя поведінка підтримує спокій у школі
– Я поводжуся і розмовляю з іншими дружньо
Оцініть свою роботу. Позначте на шкалі місце, де ви перебуваєте:
Мені це вдається і я тренуюся:
– Я слухаю вказівки і можу їх виконувати
– Я зосереджений/-а, коли працюю
– Я працюю разом з іншими
– Я дбаю про свої завдання та речі
Оцініть свою роботу з різних предметів. Позначте на шкалі місце, де ви перебуваєте:
Мені це вдається і я тренуюся:
– Фінська мова та література:
– Я швидко читаю текст
– Я читаю різні тексти
– Я розумію текст, який читаю,
– Я пишу різні тексти
– Я пишу швидко і зрозуміло
– Я знаю основи граматики
– Я беру участь в інтерактивних вправах
– Я можу розповісти про свої думки і переживання
– Математика:
– Я знаю основні математичні дії
– Я рахую усно
– Я вирішую прикладні завдання
– Я вирішую завдання з вирішення проблем
Напишіть кілька речень у розділі “Ми разом домовилися про таку мету…”.
Напишіть про свої успіхи, які ваші сильні сторони в різних шкільних предметах, які речі є складними для вас, і яка допомога вам з ними потрібна
Цей формуляр підписують учень, вчитель і батьки.
Ретта Ніемі розповідає, що в січні запрошує до школи батьків і учнів – зустрічі індивідуальні з кожною сім’єю. Спочатку дають слово школяру, потім – батькам, а потім говорить вчитель. Ретта зазначає: часто такі зустрічі з оцінювання дуже зворушливі, коли і мами, і сама викладачка не можуть втримати сльози.
Обговорюють прогрес у досягненнях дитини, як більше заохочувати до виконання тієї роботи, яка поки що не виходить, як підтягнути слабкі місця і заповнити прогалини. Жодної прямої критики. Наприклад, вчитель ніколи не скаже учневі – ти погано зробив проект, у ньому надто багато закреслень. Натомість – твій проект хороший, ти старався, але мені здається, ти можеш краще. Можливо варто спробувати зробити ось це, чи використати таке… Або ж – ти вирішив все правильно і з твоїх закреслень я бачу, що ти багато думав над розв’язуванням завдання. Але мені було важко побачити правильну відповідь через надто велику кількість закреслень.
Кожне оцінювання має закінчуватися словами: “Я пишаюся тобою”.
Вся освітня система у Фінляндії побудована на інтерактивності. Туйя Лаурен наголошує, що для успішної реалізації освітніх реформ необов’язково мати надсучасне технічне обладнання в класі. Основа фінської школи – інтерактивність і стосунки між вчителем та учнем. Учителі завжди готові слухати учнів – їхні ідеї і пропозиції, але не скарги. У фінських школах ви часто можете почути від учнів: “А можна?…”. Кожну ідею розглядають колективно, додаючи щось нове.
Учитель у Фінляндії – дуже автономна позиція. Але ця автономія передбачає велетенську відповідальність за весь процес навчання дітей. “Адже діти – це наступне покоління, від якого буде залежати благоустрій нашої країни. Ця автономія заснована на довірі, що наші вчителі компетентні і висококваліфіковані кадри”. Усі вчителі у фінських школах мають ступінь магістрів.
У чому ідея відповідальності? Вона полягає не лише в тому, щоб учитель мав високий рівень підготовки і кваліфікації, а й був готовий і хотів й вчитися впродовж усього життя і вмів самостійно оцінювати свою роботу.
У Фінляндії немає такої вимоги – be perfect (бути найкращими). Вчителі вільні відповідати учням “я не знаю цього”, коли їх щось запитують. “Але обіцяю дізнатися, або давайте разом про це дізнаємося”. Немає нічого страшного, якщо вчитель відповість, що чогось не знає.
“Навчання відбувається лише там, де є взаємодія. – каже Туйя. – Ти, як вчитель, можеш розраховувати на підтримку, розуміння і конструктивну критику. Але лише коли те ж саме даєш школярам і їхнім батькам.
Так само і наша місія тут. Я не завжди маю відповіді на прямі запитання українських учителів: “Як зробити освіту в Україні ефективною”. Ми тут не для того, щоб нав’язувати, а щоб разом шукати рішення, яке буде правильним і хорошим для вашої країни”.
“Коли я чую від українських колег, що фінський досвід важко або неможливо перенести на український ґрунт, я хочу сказати ось що: не потрібно намагатися зробити щось велике негайно. Є багато маленьких практичних речей, які можна втілювати просто зараз для покращення роботи і співпраці з учнями. Для цього не потрібно багато коштів і сучасного технічного обладнання”.
Ольга Головіна, “Нова українська школа”
Титульне фото: автор – ArturVerkhovetskiy, Depositphotos
Обговорення