Теми статті: батькам, вчителям, директорам, старша школа
22 Листопада 2018
1 122
0
Київська гімназія східних мов №1 – один із небагатьох середніх закладів освіти в Україні, де вивчають східні мови, і єдиний, де є можливість робити це з першого класу. Тож гімназія славиться своїми переможцями не лише на всеукраїнських, а й на міжнародних конкурсах та олімпіадах. У жовтні цього року гран-прі на міжнародному конкурсі Китайський міст здобула десятикласниця Євгенія Халабаджах, яка навчалася у вчительки китайської мови Олени Захарченко.
“Нова українська школа” дізнавалася, як школярка готувалася до конкурсу, її особисті лайфхаки для перемоги та чи кожен може вивчити китайську.
На дошці – картки з різнокольоровими ієрогліфами, зі стелі звисають червоні “китайські ліхтарики”, а стіни прикрашають картини з пейзажами цієї східної країни. Так виглядає кабінет Олени Захарченко в гімназії, де вона працює дев’ятий рік. Саме Олена Олександрівна очолювала українську делегацію на конкурсі Китайський міст (крім Євгенії, у команді була ще учениця однієї з харківських шкіл).
Ідея конкурсу полягає в тому, щоб зібрати з усього світу дітей, які вивчають китайську мову. Він проводиться у три етапи.
Перший – тест на знання китайської мови, літератури, історії та географії. Тут важливо добре орієнтуватися в культурі країни, впізнавати її визначних постатей та навіть знати традиційну кухню.
Далі йде розмовний етап. Потрібно розповісти про себе за одну хвилину (це стандартне завдання, яке можна готувати завчасно), а також – монолог, тему якого повідомляють за два дні до проведення.
Заключний етап – талант-шоу. Тут Женя виконувала китайський традиційний танець, який на конкурсі показували вперше.
“Треба було обрати щось цікавеньке, а Україна завжди славиться цим. Ми щороку приїжджаємо, і в нас якісь такі виступи, що потім усі починають таке робити”, – розповідає учениця.
Танець дівчина вчила сама: шукала відео в інтернеті (яких дуже мало) і просто копіювала рухи танцівниць. Оскільки Женя займається спортивно-бальними танцями, зізнається: для неї це не було надто складно.
Поїхати на Китайський міст було давньою мрією школярки, і вона багато працювала, щоб цього досягти. Олена Олександрівна їй у цьому допомагала. Лише підготовка до конкурсу зайняла все літо і частково вересень.
Щоб впевнено почуватися на першому етапі, потрібно було фактично вивчити всі 25 сторінок приблизних завдань, які завчасно опублікували в інтернет. Женя цим і займалася, тому зрештою склала тест на 90 балів зі 100.
Олена Олександрівна показує орієнтовні завдання, які робила школярка. На аркушах – запитання з кількома варіантами відповідей до кожного. Нагадує ЗНО, але китайською. Також є завдання з картинками – потрібно, наприклад, за портретом письменника, вказати його ім’я чи героя твору, який він написав.
Женя розповідає, що мала свою тактику підготовки: “Коли я готувалася до тесту, то помічала деякі ієрогліфи для себе: порівнювала запитання з відповідями і, якщо там був спільний ієрогліф, то я просто запам’ятовувала його і все. Звісно, я розуміла суть цих питань, але запам’ятати усі твори, які написав який-небудь Пу Сунлін – нереально. Потрібні були якісь лайфхаки”.
Учителька Євгенії, Олена Захарченко, додає, що тут також важливо звертати увагу на деталі. Наприклад, на конкурсі говоріння оцінювалися ще акторська майстерність і зовнішній вигляд учасника, а на конкурсі талантів – оригінальність виступу і стосунок до китайської культури. Має значення все.
Женя розповідає, що найбільше до перемоги мотивувала шалена підтримка гімназії, близьких людей і навіть тих, кого вона особисто не знала. Найважче було в останню годину голосування: завис сайт, і ще хвилин 10 після “фінального свистка” всі в напруженні чекали на результати.
“Коли ми побачили, що приз наш – видихнули. Це було таке полегшення. Я з нагородою фактично не розлучалася після отримання, і зараз вона у мене вдома”, – розповідає дівчина.
Українська команда перемогла в конкурсі глядацьких симпатій з відривом у 20 тисяч голосів. Проте, як говорить Женя, за мірками конкурсу це небагато. Для прикладу, за день до завершення голосування відрив був у 150 тисяч.
Всього участь у конкурсі брали 110 команд з 99 країн світу.
Євгенія вивчає китайську з першого класу. Це – не перша її поїздка в Китай. Кілька років тому дівчина відвідувала літній табір у цій країні, де мала можливість практикувати мову.
Крім китайської, вона вільно розмовляє англійською і вивчає іспанську. Батьки доньку дуже підтримують і спонукають до вивчення ще кількох мов. Женя також про це думає. Але на запитання, ким буде в майбутньому, відповідати не поспішає.
“Це для мене дуже складно. Можливо, буде варіант: бакалавр тут, а магістратура десь на Сході, може – стажування у Китаї. Я точно пов’яжу життя з мовою, вона не залишиться за спиною. Але я точно не хотіла б поступати на філолога, тому що, як на мене, мова не є професією. Мова – це тільки допомога”.
Олена Захарченко також у Китаї не вперше – уже проходила тут кілька стажувань. Вона переконана, що така практика має бути в усіх без винятку вчителів іноземних мов.
“У школі ти постійно вчиш дітей одного й того самого, а потрібен розвиток. До того ж, живе спілкування – це набагато цікавіше. З’являються нові слова у мові. Якщо ми архаїчно будемо вчити все з книжок, то це трохи не відповідатиме сучасним вимогам і тенденціям. Учитель теж має бути сучасним”, – говорить Олена Захарченко.
Вона ділиться власним підходом до навчання учнів китайської: діти краще сприймають матеріал, коли в них є можливість творити. На уроках часто застосовують метод проектів. Наприклад, потрібно підготувати розповідь про свого сусіда, і учні приносять на цю тему плакати, презентації, що завгодно. Їм самим потрібно підготувати всю інформацію, тому що цього немає в мережі. Зараз це важливо і набагато цікавіше для школярів.
Вчителька іноді дозволяє дітям дивитися на уроках мультики. Щоправда, виключно в китайському перекладі. Школярі розуміють прості фрази й радіють, що вже можуть мову якось застосувати. Це їх мотивує, спонукає вчитися.
Хоча навчальна програма в гімназії досить складна, учням завжди дають шанс перепочити від завдань, поринувши натомість у культуру народів. Тут регулярно проводять тематичні майстер-класи, готують національні страви країн, мови яких вивчають, та відзначають їхні свята.
“Вивчати мову, не вивчаючи культуру країни – нереально і неправильно. Успіху можна досягти лише за умови, що ти повністю проймаєшся духом країни та ментальністю її жителів. Тоді можна і потрібно брати участь у подібних конкурсах та розраховувати на перемогу”, – резюмує Олена Захарченко.
Світлана Попова, спеціально для “Нової української школи”
Титульне фото: автор – gustavofrazao, Depositphotos
Обговорення