9 587
0
Ухвалений вчора новий закон “Про освіту” не є суто документом про освіту, а є законом про майбутнє українців.
Про це написавперший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань науки і освіти Олександр Співаковський на своїй сторінці у Facebook.
“Саме через усвідомлення надзвичайної значущості даного законопроекту, який закладає умови розвитку української освіти на майбутні роки, до його обговорення були залучені фактично всі стейкхолдери. Протягом всього часу роботи над законопроектом ми намагались забезпечити максимальну прозорість і відкритість наших дій, апріорі виключивши навіть натяк на можливість кулуарних домовленостей”, — зазначив Співаковський.
Попри те, що до робочої групи з доопрацювання законопроекту входили близько 80 осіб, насправді до цієї роботи долучилися понад 150 фахівців. Всього було проведено більше 120 засідань та снесено понад 1700 пропозицій від 57 депутатів (серед них враховано 1098 пропозицій, у тому числі по суті та частково).
Олександр Співаковський назвав 10 причин, чому Україні був потрібен новий закон “Про освіту”. Наводимо повний текст:
“1. Закон дозволяє розпочати системну реформу загальної середньої освіти. І це не лише 12-річка. Нам потрібне повне переформатування змісту шкільної програми. У першу чергу оновити зміст шкільної фізико-математичної освіти (державні стандарти, навчальні програми, підручники, засоби навчання). Ми повинні не тільки збільшити кількість навчальних годин з математики і фізики, а й зробити знання з фізико-математичних і природничих дисциплін реалістичними, придатними до використання в житті.
2. Для того, щоб реформа школи відбулася, потрібно підняти престиж і статус вчительської праці. Тому законопроект пропонує зафіксувати підвищення оплати вчителів.
Проектом закону пропонувалось встановити посадовий оклад педагогічного працівника (найнижчої кваліфікаційної категорії) в розмірі не менше чотирьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб (а це гола ставка майже в 6,5 тис. грн, відповідно педагог найвищої категорії — 13 тис. грн), а посадовий оклад педагогічного працівника кожної наступної кваліфікаційної категорії має підвищуватися не менше ніж на 10 відсотків.
Проте за моїм наполяганням було поставлено на підтвердження одну з правок до закону — а саме поправку № 1003, за результатами голосування по якій було повернено попередню редакцію цієї норми закону, згідно з якою мінімальний розмір оплати вчительської праці встановлювався в розміні трьох мінімальних заробітних плат ( 3200 х 3 = 9600 грн!!!).
Очевидно, що збільшення мінімальних посадових окладів вчителів дозволить підвищити престижність учительської праці, але призведе до збільшення видатків. Проте ці ресурси є довгостроковою інвестицією, що у середньостроковій перспективі дасть значний позитивний ефект для країни.
3. Законопроект вибудовує чітку структуру загальної середньої школи, яка складається з 3-х рівнів: початкової освіти (4 роки), базової середньої освіти (5 років), профільної середньої освіти (3 роки), а також дає відповіді на запитання, як буде реалізована ідея профільної старшої школи. Програми старшої школи можуть бути двох спрямувань — академічне (поглиблене вивчення окремих “шкільних” предметів) і професійне (навчання, орієнтоване на ринок праці).
4. Законопроект дає відповідь на запитання, як забезпечити доступність якісної середньої освіти, насамперед у сільській місцевості, як зберегти школу на селі. Адже в сільській місцевості знаходиться 68% усіх шкіл (11 891), в яких навчається 33% учнів. Стаття “Територіальна доступність повної загальної середньої освіти” визначає умови для збереження початкової школи як філії для навчання дітей молодшого шкільного віку, підвезення до закладу освіти і у зворотному напрямку дітей у сільській місцевості за кошти місцевих бюджетів.
5. Закон закріплює право громадян здобувати не тільки традиційні види формальної освіти (дошкільну, загальну середню, професійну, вищу, позашкільну та післядипломну освіту), але також неформальну та інформальну, освіту.
6. Більш ефективною повинна стати система управління освітою. Зокрема, Міністерство освіти повинно зосередитись на питаннях освітньої політики на загальнодержавному рівні та нормативному забезпеченні освіти. Місцеві органи стають більш незалежними від Міністерства в питаннях управління освітою на регіональному та місцевому рівнях.
7. Закон збільшує академічну, організаційну, фінансову та кадрову автономію всіх закладів освіти.
Заклади загальної середньої освіти можуть самостійно розробляти свої освітні програми аби використовувати типові.
Керівник закладу загальної середньої освіти буде обиратися на конкурсних засадах строком на 6 років з правом переобрання на ще один строк у цьому закладі освіти. Після цього він зможе продовжити працювати в цьому закладі освіти на інших посадах або ж обиратися на посаду керівника іншої школи.
Керівник також отримує право самостійно призначати (на конкурсних засадах чи без них) своїх заступників і усіх працівників (наразі це в переважній більшості випадків роблять місцеві органи управління освіти).
8. Важливою новацією Закону є запровадження норм стосовно академічної доброчесності. Її порушення останнім часом набули системного характеру і є суттєвою завадою на шляху до інтеграції до світового освітнього простору. Закон запроваджує і формалізує єдині для всіх рівнів освіти види порушень академічної доброчесності. Якщо ми хочемо змінити якість освіти і науки в країні (та і країну в цілому), ми мусимо припинити всі форми обману та інші порушення академічної доброчесності зі сторони всіх учасників освітнього процесу, починаючи з дитячого садочка і закінчуючи захистом докторських дисертацій.
9. Закон має забезпечити надходження освітньої субвенції до усіх закладів освіти (у тому числі професійно-технічних і вищих навчальних закладів І-ІІ рівня акредитації), які забезпечують здобуття дітьми повної загальної середньої освіти. Закон також створює правові засади для запровадження інших видів освітніх субвенцій у випадку прийняття відповідних політичних рішень (субвенції на здобуття освіти особами з особливими освітніми потребами, на здобуття професійної чи позашкільної освіти тощо).
10. За результатами гострих дискусій, нарешті вирішено питання щодо мови освіти. Усі фракції прийшли до запропонованого мною консенсусного варіанту рішення – у дошкільний та початковій освіті вивчення окремих предметів може здійснюватися мовою відповідної корінного народу або національної меншини, а вже на всіх наступних рівнях – виключно державною мовою!”.
Олександр Співаковський також зазначив, що реформування освіти потребує значних коштів, “вишукування яких пов’язане з певними проблемами, що існують у нашій державі”. Проте він наголосив, що агенти реформи мають розумінян того, що вливання необхідних коштів в освіту зумовить поштовх до розвитку економіки.
Обговорення